Ще з дитинства пам’ятаю: в жолобі для корови завжди лежав лизунець – велика грудка солі, яка нагадувала камінець. Бачив, як корова інколи лизала його. Було цікаво спостерігати, але тоді я цьому значення не придавав. Тепер-то добре знаю, що лизунець – необхідне джерело поживних речовин для тварини. Якось на цю тему заговорив зі своїм давнім товаришем Вячеславом Шевчуком, який мешкає у Бершадській громаді Вінницької області і все життя тримає худобу.
«Дійна корова віддає з кожним літром молока кілька грамів солі, і цю втрату обов’язково потрібно компенсувати, – розповідає господар. – Сольовий лизунець якраз і потрібен для того, щоб підтримувати здоров’я, обмін речовин та високу продуктивність тварини. Взагалі сіль необхідна для нормальної життєдіяльності організму. Раніше лизунець рубали з моноліту солі, і він дійсно був, як камінь. А зараз сіль пресують, і коли в лизунець потрапляє волога, він розсипається. Правда, нині лизунці виготовляють по-сучасному, насичують їх вітамінами, макро- і мікроелементами, тому вони різні навіть за кольором. До речі, лизунець – чудова вітамінно-мінеральна добавка не лише для великої рогатої худоби, а й для свиней, кіз та вівців. Знаю: м’ясо дикого кабана потребує багато солі – видно, у природі тваринам її не вистачає».
Вячеслав Павлович зауважив: якщо худобі не вистачає солі, тоді тварина починає все підряд лизати. Він радить: якщо немає лизунця, то треба кидати жменю солі в пійло чи додавати в корм, адже корова має отримувати її регулярно.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.



















