Ще у сиву давнину наші далекі предки приручили диких гусей. Відтоді й почали розводити цих пернатих. Гусей завжди цінили за невибагливість, здатність до відгодівлі на дешевих «підніжних» кормах, широкий спектр отримуваної від них продукції. Чи вигідно їх вирощувати у присадибних господарствах нині? Як доглядати за цими пернатими? Докладніше про це та інше розповідає кандидат ветеринарних наук Юлія Сисюк.
– Юліє Олександрівно, для розведення гусей потрібна чимала територія, а також приміщення, де вони мешкатимуть. Як правильно обладнати житло для них?
– Справді, гуси – це не та птиця, яку можна тримати в тісноті. Вони потребують простору і для відпочинку, і для руху. Найперше, господар має подбати про сухе, просторе та добре вентильоване приміщення. Важливо, щоб не було протягів, але водночас повітря там повинно легко оновлюватися. Вологість і затхлість – головні вороги здоров’я птиці. Підлогу краще робити дерев’яну або глинобитну, обов’язково з товстою підстилкою із соломи, тирси чи торфу. Її потрібно регулярно міняти, адже суха підстилка – це не лише чистота, а й тепло. Гуси дуже чутливі до вогкості: якщо лапи постійно мокрі, з’являються запалення й навіть обмороження.
У приміщенні треба передбачити достатньо місця – не більше трьох дорослих птахів на квадратний метр площі. Узимку, коли гуси більшість часу перебувають у гуснику, це особливо важливо. Обов’язково мають бути годівниці й поїлки, розташовані так, щоб птахи не могли їх перекидати. Якщо є можливість, поряд із приміщенням варто зробити вигульний дворик, де гуси зможуть вільно рухатися, чистити пір’я, грітися на сонці. Ідеально, коли поруч є водойма – навіть невеликий ставок чи корито з водою. Гуси обожнюють плавати, це сприяє їхньому гарному самопочуттю й чистоті оперення. Тож, облаштовуючи житло для гусей, головне – дати їм простір, сухість і свіже повітря. У таких умовах птахи почуватимуться комфортно, добре набиратимуть вагу й тішитимуть господаря здоровим виглядом і високою продуктивністю.
– Гуси належать до травоїдного виду птахів, які за день здатні з’їдати до двох кілограмів рослинності. Які ще корми слід використовувати для підвищення їхньої продуктивності? Взагалі, яка специфіка вигодовування гусей?
– Так, гуси чудово використовують зелену масу. Влітку вони можуть самі забезпечувати себе кормом на пасовищі, поїдаючи до двох кілограмів трави за день. Але для хорошого росту, швидкого набору ваги та високої якості м’яса цього не завжди достатньо. Тому правильна організація годівлі має велике значення. Основу раціону гусей становлять зелені, соковиті та грубі корми. Влітку найкраще годування – це випасання на луках із різнотрав’ям: конюшина, люцерна, осока, подорожник, кульбаба – усе це їхні улюблені ласощі. Але якщо трава вже підсохла або її мало, до раціону варто додати коренеплоди – буряк, моркву, гарбуз, картоплю, які гуси охоче їдять у подрібненому вигляді. Щоб забезпечити добрий приріст живої маси, необхідно додавати зернові корми – ячмінь, овес, кукурудзу, пшеницю. Зерно можна згодовувати як у сухому вигляді, так і у вигляді мішанок із вареною картоплею чи висівками. Особливо корисними є білкові добавки – макуха, бобові, а також мінеральні підживлення: подрібнена крейда, мушлі, кухонна сіль. Гусям обов’язково потрібен вільний доступ до чистої води – вони не можуть ковтати сухий корм без запивання. Крім того, вода допомагає їм підтримувати нормальну роботу травної системи. Взимку, коли немає зелені, основу раціону становить якісне сіно, особливо з бобових трав. До нього додають подрібнені овочі, варену картоплю та концентровані корми.
– Гуси, як правило, рідко хворіють, оскільки у них міцний імунітет. І все ж, які профілактичні заходи допоможуть вберегти поголів’я від можливих проблем?
– Справді, гуси від природи мають міцний імунітет, що дозволяє їм досить рідко хворіти. Проте навіть такі витривалі птахи потребують належного догляду та профілактики, адже більшість захворювань не з’являються «з нізвідки», а є наслідком помилок у годівлі, утриманні чи санітарії. Насамперед варто пам’ятати про чистоту. Гусник слід регулярно прибирати, провітрювати й періодично дезінфікувати. Вологість і бруд у приміщенні – головні вороги здоров’я птиці, бо створюють умови для розвитку грибків та бактерій. Підстилку потрібно змінювати часто, використовуючи суху солому або тирсу. Дуже важливо не допускати скупченості. Якщо гусям тісно, вони починають нервувати, можуть травмувати одне одного, а в разі появи інфекції – заражаються всі дуже швидко. Кожна доросла особина повинна мати достатньо місця для вільного руху. Ще один важливий профілактичний момент – повноцінне та збалансоване годування. Недостатність вітамінів і мінералів послаблює імунітет, тому в раціоні мають бути як зелена маса, так і зернові суміші, овочі, а взимку – сінне борошно й вітамінні добавки. Крім того, необхідно проводити планові ветеринарні огляди, вакцинацію та профілактичні обробки від паразитів. Новоприбулих птахів завжди потрібно витримувати на карантині, перш ніж приєднувати до основного стада.
