Наші предки святкували Великдень ще до приходу християнства на наші землі і пов’язували його з весняним рівноденням. День ставав більшим від ночі – тому і Великдень.
Після темних і холодних зимових місяців рівнодення символізує перехід до світла, тепла та нового життя. Цей день був однією з ключових дат у слов’янських обрядах, оскільки саме з початком астрономічної весни починалися землеробські роботи й святкування, присвячені Сонцю.
Вам також може сподобатися
Весняне рівнодення та Великдень пов’язані через спільне символічне значення – початок нового життєвого циклу. Великдень святкувався після першого повного Місяця, що настає після весняного рівнодення, коли Сонце перетинає небесний екватор. Це означає початок астрономічної весни.
У давнину слов’яни також святкували цей час як важливий момент відродження природи та початку нового сільськогосподарського сезону. Ці свята стали частиною сонячних культів, де вшановували Сонце як джерело життя.
Образи весняного пробудження і відновлення природи також зустрічаються в народних обрядах цього періоду. Загалом Великдень і весняне рівнодення відзначалися як час переходу в новий сезон життя, наповнений надіями на гарний врожай. На честь приходу весни веснянки та гаївки ставали невіддільною частиною народних святкувань. Вони відображали ту енергію, з якою люди відзначали початок аграрного циклу. Ці обряди та пісні мали сакральний характер і були своєрідним закликом до природи, щоб вона наділила людей достатком і плодючістю землі.
Тому Великдень, який ми святкуємо в християнській традиції, має свої корені в праслов’янських обрядах. Давня назва Великодня була Великий День, і вона тісно перепліталася з початком сонячного циклу – моментом весняного рівнодення. Важливо, що Великий День став відомим лише в Україні, Білорусі, Болгарії та Литві та відзначав початок весняно-літнього періоду. Це підтверджує як стародавній зв’язок між календарними циклами, так і важливість Сонця у релігійних і землеробських традиціях наших предків.
У часи прадавніх слов’ян, коли Сонцю поклонялись, цей день знаменував початок аграрного нового року і був важливим як для земельного врожаю, так і для духовного відродження. Великдень як свято сонячного циклу тепер продовжує своє існування як одне з основних вірувань у багатьох народів і є важливою частиною духовної культури України.
Це Великий День і з погляду астрономії, і з погляду космогонії, бо з Великого Дня розпочинається новий обіг Сонця по Великому колу Небесної сфери. Сонце оббігує Ладове коло під знаками 12 зодіакальних сузір’їв, які розташовані вздовж екліптики (площина орбіти Землі навколо Сонця). У мить Весняного рівнодення Сонце виходить з-під знаку Риб, який завершує Зодіакальне коло, і входить під знак Овена, який розпочинає Зодіакальне коло.
Сонцю-Ярилу приурочене перше весняне свято Сонячного циклу – Великдень. У Великдень, у мить весняного рівнодення, Сонце проходить через екватор Небесної сфери з Південної півкулі в Північну – завершує попередній та розпочинає новий цикл (колообіг). У мить переходу Сонця через лінію екватора починається в північній півкулі Весна.
Поняття «весна» походить від індоєвропейського кореня ves і означає – життя, світло, ясність. Весною Яре Сонце прояснює Небо й наснажує Землю, а тала вода оживляє рослини. Сонячне світло активізує силу життя в природі й посилює волю духу в людях.
У цей день зустрічають птахів з вирію. Матері печуть з тіста «пташок», з якими діти бігають, закликаючи прилетіти пернатих. Споконвіку в Україні приліт птахів вітають обрядовими співами – щедрівками.
Великдень святкувався після першого повного місяця, що настає після весняного рівнодення, коли Сонце перетинає небесний екватор, що означає початок астрономічної весни.
