Алеї Слави. В кожнісінькому населеному пункті рідної України вони щоднини розширюються, як котеджні містечка елітних масивів. Зруйновані міста й села. Щоднини більше й гучніше відлякують жахіттями оголених каркасів колись будівель, колись закладів, колись підприємств, ностальгійним болем все ще зазираючи у щасливе вчора. Лінії зіткнень. Вони щоднини змінюють локацію, масштаби, оборонців… Вкраїнська дітвора. Щоднини більше з їхньої когорти стають сиротами. Війна.
Ніби влаштовуючи змагання на довершеність, на кожній могилі Героя сумно красуються найрізноманітніші різдвяно-новорічні композиції: ялинки й дідухи, а ще – кутя. На ненавмисно залишених орківською зброєю дитячих гойдалках серед руїн хтось прикріпить гірлянду на зарядах. В пам’ять про дітей, що нині на небі. Холодні простріляні окопи. Вони теж хизуються хвойними прикрасами, пропахуються кутею й мандаринами. Недовго. Бо найщасливіший у світі запах за мить змішається із порохом, кров’ю, смертю. Колись напрочуд щасливі домівки. Біля портретів із чорними стрічками якось аж винувато стане Дідух. Дітвора. Вона, попри втрати, сльози, сум, біль, шукатиме під ялинкою подарунка, загадуватиме бажання. Школи й садочки сповняться справжньою атмосферою дива. Свята.
Вам також може сподобатися
Вдванадцяте українці зустрічатимуть зимові свята, що споконвічно пахнуть затишком й дитинством, в умовах війни з росією. Чотири з них – в умовах повномасштабної. Безсумнівно, гіркою й приторною буде така усе ж кутя. Проте… Під час усіх воєн люди все ж берегли святковий дух: прикрашали ялинки, навіть у бомбосховищах, робили вистави для дітей, готували святкові вечері для солдатів на фронті. А іноді навіть вороги влаштовували Різдвяне перемир’я та вітали одне одного зі святом (але зараз для нас це точно не варіант!).
Під час Першої світової війни напередодні Різдва, 24 грудня 1914 року, на Західному фронті британські солдати почули, як німці в окопах навпроти співали різдвяних пісень і прикрашали траншеї ліхтарями. Солдати почали перегукуватися між собою. А наступного дня британці та німці зустрілись на нейтральній смузі, привітали одне одного з Різдвом, обмінялись подарунками, сфотографувались, поховали загиблих, обмінялись полоненими та навіть пограли у футбол. В історію ця подія увійшла як Різдвяне перемир’я, у ній взяли участь десятки тисяч військових з обох боків.
Та досить швидко командування обох сторін суворо заборонило подібні братання, побоюючись, що це підірве бойовий дух. Тож у наступні роки Різдво та Новий рік солдати зустрічали кожен у своєму розташуванні. Пізніше траплялись випадки, коли солдати дотримувалися короткого перемир’я на Різдво, але вже без обопільних вітань.
Під час Першої світової поштові служби були перевантажені ще за місяць до Різдва. Окрім того, що люди надсилали вітання одне одному, багато посилок йшли на передову для солдатів. Та найкращим подарунком для солдатів була, звісно, відпустка, щоб провести свята із сім’єю. Не забували й про поранених. Під час Першої світової медсестри Червоного Хреста зазвичай прикрашали шпиталі на Різдво і дбали про те, щоб кожен пацієнт отримав подарунок.
Під час Другої світової таких Різдвяних перемир’їв, як під час Першої, уже не було. Однак ще в 1939 році німецькі солдати співали різдвяних пісень для американців. На той час США ще не збиралися вступати у війну.
У 1940 році Німеччина швидко захопила більшу частину країн Західної Європи та взяла в облогу Велику Британію. З вересня розпочалася тривала кампанія німецьких повітряних бомбардувань британських міст і селищ, яка отримала назву «Бліц». З наближенням Різдва та Нового року бомбардування не вщухали. Тож чимало британців зустрічали свята та встановлювали ялинки у бомбосховищах. Та й загалом у британському тилу намагалися влаштовувати святкові концерти та вистави для дітей, навіть попри масштабні німецькі авіаудари.
…Діти готуються до святкування Різдва, розглядають іграшки та прикрашають ялинку. У метро. Хтось готує святкову вечерю просто на пероні, а хтось із дітей пише лист татові на фронт. Люди намагаються зберігати спокій і зробити все, щоби відчути різдвяний настрій. Це – історія Лондона в 1940 році. Британія перебувала під регулярними німецькими бомбардуваннями. Люди буквально жили в метро, але однаково святкували Різдво. Тоді й зняли 10-хвилинний фільм «Різдво під вогнем» (Christmas Under Fire).
На спосіб впливали обставини
Зимові свята під час воєн у різних країнах відзначали практично завжди, розповів виданню «Українська правда. Життя» історик, співавтор і ведучий ютуб- каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.
За словами історика, під час воєн зазвичай військовослужбовцям видавали продовольчі пайки до свят, часто це були невеликі подарунки на кшталт тютюну, одягу чи взуття. Рідні надсилали їм посилки з дому. А держави намагалися завчасно опікуватися цим питанням, ще з осені, щоби наприкінці року такі посилки дійшли на фронт.
«Різдво й Новий рік під час війни мають особливе значення. Це – не просто свято, а можливість для людей повернутися до звичного мирного життя бодай на короткий час. Тому не тільки цивільні, а навіть військовослужбовці на фронті дуже часто влаштовували принаймні невеличкі святкування», –констатував історик.
…Є багато свідчень, як у Європі в таборах військовополонених, де умови були зазвичай кращі, ніж на Східному фронті, військовополонені мали змогу влаштовувати святкування. Звичайно, обмежені. Наприклад, у таборі Шталаг Люфт ІІІ, який створили для військовополонених авіаторів західних країн, німці видавали пайок військовополоненим. А також полонені мали змогу отримати посилки він Червоного Хреста.
Ще один зафіксований випадок святкувань – замок Колдіц був в’язницею суворого режиму, куди німці відправляли своїх найважчих військовополонених. Багато з тих, хто там утримувався, раніше намагалися втекти з інших таборів. Проте навіть там вдалося поставити ялинку на свята та зробити спільне фото.
Німецьким солдатам, які були ув’язнені на британській землі, дали змогу проявити свою творчість у таборах і створити різдвяні листівки. Декому ж дозволили отримати листівки від рідних.
На початку Другої світової війни багато американців виїхали за кордон. «Тим, хто залишився в США, було дуже важко святкувати. Люди були в режимі виживання», – каже Пем Фрезе, професор соціології та антропології Вустер-коледжу. Особливо складно було жінкам, які опинилися в становищі глави сім’ї. Окрім усього, вони робили свій внесок у завершення війни, працюючи на фабриках і заводах. Під час зимових свят жінки також почали переодягатися в Санта Клауса. Наприклад, в 1942 році в газеті Brooklyn Daily Eagle повідомили, що жінку найняли на роль Санти в магазині в Нью-Джерсі. Це сталося після того, як керівництво «не змогло знайти чоловіка, який би відповідав цій роботі».
З 1942 року справжні різдвяні ялинки в США були в дефіциті, оскільки багато чоловіків, які зазвичай їх рубали, були або військовими, або працювали в оборонній промисловості, повідомляє Chicago Daily Tribune.
Водночас витрати на оплату праці та гонорари, які виплачуються землевласникам за право рубати дерева, різко зросли. Це призвело до підвищення роздрібної ціни на живі ялинки. Саме тоді популярності набули штучні.
Друга світова війна також внесла зміни в прикрашання ялинок. Попри те, що традиція запалювати гірлянди на деревах у цю пору року виникла дуже давно, у деяких частинах США під час війни – особливо на узбережжі – це було неможливо зробити, адже доводилося затемнювати вікна. Усе це для того, щоби зробити місто менш помітним для ворожих літаків, якщо станеться повітряне вторгнення.
Різдво з ялинками святкували навіть бійці УПА у криївках та українці під час німецької окупації.
Не просякнімо соціум зневірою
…Орки вперто демонструють нам, що ніяких святкових припинень вогню бути не може. Та й навіть якби пообіцяли таку «розкіш», вірити їм все одно неможливо. Утім, новорічні обстріли не рідкість в історії воєн. «Адже 1 січня 1945 року німці використали цю ніч і світанок після новорічної ночі, щоби почати наступальну операцію «Нордвінд» в Ельзасі й Лотарингії. А також – щоби організувати масований авіаналіт на бази союзників у Франції, Бельгії та Нідерландах (операція «Боденплатте»). Тоді майже тисяча німецьких літаків завдали ударів по цих авіабазах», – продовжує Владлен Мараєв.
Німці розраховували на те, що, очевидно, під час святкування Нового року противник розслабиться, увага також буде послаблена – і наліт матиме серйозні результати. Зрештою, німецькій авіації справді вдалося знищити орієнтовно 300 літаків союзників, але вони й самі зазнали подібних втрат. І відновити їх у швидкому темпі, на відміну від американців і британців, німці не могли. Тому операція мала короткотривалий ефект.
Тим часом під час Різдва підірвався вантажний британський корабель SS Stanholme у Бристольському каналі, загинуло 13 людей.
«Зрозуміло, що під час будь-якої війни, як і нині, у багатьох людей немає ані приводів, ані настрою для святкування: хтось втратив рідних, а хтось житло. Втім, навіть в умовах війни не варто відмовлятися від святкувань, відповідно до своїх можливостей. Звісно, що якісь гучні святкування недоречні, але влаштовувати свято потрібно», – каже історик. За його словами, ворог хоче, щоби соціум був просякнутий зневірою, депресією, втомою, щоби відчувалося, що війні немає ні кінця ні краю. Мовляв, у такому житті немає нічого приємного, радісного й хорошого. «Ворог хоче, щоби суспільство в таких умовах було готове капітулювати на будь-яких умовах, аби лише повернути мир. Цього хоче росія. Тому ми в жодному разі не можемо такого допустити», – завершує Владлен Мараєв.
