Важко навіть уявити українське село, квітники поруч із домом без цієї всім відомої жовто-червоногарячої, часто зі чорненькими смугами квітів. Чорнобривці – улюблені рослини у ландшафтному дизайні біля помешкань, у парках та обіч доріг, також часто їх сіють на кладовищах.
Вчені дослідили, що до Європи квіти завезли в XVІ столітті з Мексики. Індіанці називали чорнобривці магічним провідником. Вважали, що ці дивовижні золотаві квіти допомагали шаманам шукати золото.
Вам також може сподобатися
Жовтава квітка й неймовірна слава про неї швидко ширились європейським континентом, маючи різні назви. Англійці їх назвали «меріголд» («золото Мері»), німці – «студентська квітка», китайці – «квіткою десяти тисяч років», українці – чорнобривцями (а ще – оксамитцями та повняками).
Наукова назва квітки – Tagetes – походить від імені онука давньоримського бога Юпітера – Тагеса, або Тагета. Цей божественний юнак умів пророкувати майбутнє й передав людству вчення про дивінацію – вміння вгадувати майбутнє за допомогою інтуїції та волі богів. Маючи зовнішність хлопця, він володів розумом мудреця.
В Україні здавна поширився звичай класти у першу купіль дитини різні ароматні рослини, які, за народними повір’ями, дають силу, здоров’я, доброту. Так, у купіль хлопчикам, окрім любистку, гілочки дуба, барвінку, туї, живокосту, клали чорнобривець, щоб був чорнобровий.
Чорнобривці описували в казках та художніх творах, оспівували у піснях – як в українських народних, так і в сучасних авторських. А пісня композитора Володимира Верменича на вірш Миколи Сингаївського «Чорнобривців насіяла мати…» стала пісенним реквіємом поета не тільки його матері Уляні, а й усім українським матерям.
Скільки народної любові та тепла до цих квітів втілилося у легендах про них. Матері їх завжди ототожнюють з найдорожчим – чорнобровими й кароокими синами, тож чорнобривці для матерів – символ чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра.
Діти ж, навпаки, пов’язують ці квіти з образом матері, і для них це символ отчого дому, материнської любові, рідної країни. Цю нерозривну єдність якнайкраще передає одна з легенд: «Давно-давно це було. Ще тоді, коли земля України не знала біди й злигоднів, коли співучий її народ мирно сіяв хліб і радо зустрічав кожного, хто приходив з добром. Ця родюча земля з луками зеленими, лісами багатими, ріками голубими, людьми сильними приваблювала чужинців. Несли вони з собою горе та сльози, забираючи у полон найдорожче – хлопчиків, що мали вирости слухняними рабами.
У цей день до поселення підходили вороги. Матері, щоб не віддати дітей чужинцям, шукали рятунку у баби Ясновидиці, яка зналася на чарах. Принишклі й боязкі хлопчики тулилися до Любави, матері чорнобривого Кароока, що привела їх до Ясновидиці. Сива бабуня мовила слова заклинання, і діти перетворились у прекрасні кущисті квіти, які огорнули ноги Любави. Вони були чорнобривими і кароокими, як і хлопчаки.
– Залишайтесь коло матері, – мовила старенька.
Не знала Ясновидиця, що це будуть її останні слова. Чужинські мечі порубали усіх…
Так і зостались в Україні хата, мати й чорнобривці як одне ціле. Нема України без білої хати і чорнобривців, які милують материнське серце до сивих морозів».
Квітка знана не лише легендами – вона дуже цілюща й корисна: заспокоює нервову систему, лікує від стресів, бореться з бактеріями, лікує хвороби підшлункової залози, допомагає при діабеті тощо.
Загалом у світі нараховується 59 видів чорнобривців. В Україні поширені 3 види: чорнобривці прямостійні, розлогі та вузьколисті.
