Вівторок, 1 Липня, 2025
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
Кандидатка технічних наук змінила викладацьку справу на військову

Людмила Черниш впевнена, що Україна переможе ворога

Кандидатка технічних наук змінила викладацьку справу на військову

Жінка з першого дня повномасштабного вторгнення рашистських військ в Україну допомагала нашим Захисникам боротися з ворогом.

Автор: Волкова Світлана
05.01.2024
в Люди
0
Поширити

Все дитинство і юність Людмили промайнули на Сумщині. А коли прийшов час обирати професійну стежину в житті, дівчина вирішила здобувати фах технолога з виробництва макаронних, хлібопекарських та кондитерських виробів у Сумському коледжі харчової промисловості. Після навчання, у 1996 році, одну з кращих учениць направили збагачувати досвід у Артемівськ, що на Донеччині (нині Бахмут).

«В 2007 році я повернулася в Суми, в рідний коледж, – почала свою історію Людмила Черниш. – Але вже як викладач. Адже працюючи, змогла здобути дві вищі освіти в Київському національному університеті харчових технологій. Мені дуже подобалося викладати, навчати дітей, передавати їм свій досвід».

Вам також може сподобатися

Приміщення школи, яку так любили і учні, і вчителі, сьогодні зруйноване. Фото з архіву Світлани Ткаченко.

«Я дивилася окупанту в очі й говорила українською»

28.06.2025
Алла тривало не могла наважитися застелити постіль, що пахла коханим, і донині, попри беззаперечні істини, продовжує його чекати.

«Я завжди поруч, хоч і не фізично»

26.06.2025

У 2018 році жінка захистила дисертацію на тему «Використання високобілкової рослинної сировини у технології хлібобулочних виробів спеціального дієтичного споживання» та здобула науковий ступінь кандидата технічних наук.

Людмила – автор 20 друкованих праць у міжнародних та фахових виданнях, зокрема чотирьох патентів України на корисну модель.

Ранок 24 лютого 2022-го для родини Чернишів, як і для більшості українців, розпочався з тривожних новин.

Людмила Черниш.

«Мені зателефонувала подруга та повідомила, що росіяни наближаються до нашого міста, – згадує Людмила. – Вже через кілька годин їхня бронетехніка була на околицях Сум. Тут наростала паніка, люди збиралися у черги, щоб зняти готівку, закупити продукти, заправитися пальним… Але ми з мамою-пенсіонеркою та чоловіком нікуди не хотіли їхати. Проте не знали, що нам робити. У перші дні намагалися працювати, та мої учні навіть онлайн не могли зібратися на пари. Багато хто з них вже їхав на захід країни. Всі були налякані – діти, батьки… Тож через кілька днів сіла в своє авто і поїхала в місто. Хотіла бути корисною, допомогти, чим можу. Спочатку збирала теплі речі, продукти, які приносили люди, щоб доставити тим, хто їх потребував. Організовували невеличкі пункти, де накопичували зібрану допомогу. Якось познайомилася з дівчиною, яка розповіла, що на блокпостах цілодобово перебувають наші хлопці і їх потрібного годувати гарячим. Спочатку оборонці грілися тільки чаєм, тож жінки вирішили організувати для них гаряче харчування. Я, не вагаючись, запропонувала свою допомогу. Згодом до нас приєднались інші дівчата. Їжу готували у маленькому кафе, де працювала знайома. Спочатку ми приносили свій посуд, харчі. Затим продуктами нам стали допомагати містяни, які приносили все, що вдома було. Підсобляли також маленькі підприємства, птахофабрика. Забезпечували нас курятиною, яйцями, свининою. Люди навіть вирізали свою худобу. В кафе нас було п’ятеро, ми працювали 24 години на добу сім днів на тиждень. Забезпечували гарячим харчуванням військових із різних куточків міста. Робота кипіла з ранку й до пізньої ночі, інколи доводилося повертатися додому в супроводі військових. Проте тоді у нас не було часу думати про інше, окрім нашої роботи».

Людмила розповіла, що до глибини душі її вразили якось побратими. Після чергової жахливої безсонної ночі, коли Суми атакували авіабомбами, хлопці покликали на хвилинку надвір і подарували по живій квітці. Так привітали жінок зі святом весни. «Всі майже незнайомі, але такі рідні»…

А ще – якою невимовною гордістю переймалися, коли сумські тероборонівці відібрали в окупантів танк та пригнали його під двері їхньої кафешки, встановивши на ворожій техніці український стяг…

За словами жінки, перші супи доводилося варити з того, що було: з «мівіни» з сосисками замість м’яса… Готували у кілька заходів, щоб вистачило на всіх. І швидко. Доставляли їжу на блокпости волонтери. У таких непростих умовах дівчата трудилися близько місяця, доки добровольчі формування, підрозділи територіальної оборони не влилися до лав ЗСУ.

Наприкінці березня Людмила Черниш – кандидат технічних наук, голова циклової комісії ресторанного обслуговування та виробництва харчової продукції, викладачка вищої категорії Сумського фахового коледжу Національного університету харчових технологій – вирішила, що поки в країні триває війна, до своєї мирної професії не повертатиметься. Тож подала документи на вступ до лав ЗСУ. А через тиждень чоловік Людмили теж залишив роботу та став військовим. Спочатку захищав рідне місто на блокпостах, а згодом воював на Донеччині, в найгарячіших точках.

Людмила Черниш: “Я хотіла допомогти, чим можу”

«На початку квітня я вже прийняла присягу та отримала звання солдата. Згодом – старшого солдата. Стала кухаркою у військовій частині, що дислокувалася на Сумщині. На день п’ятьом кухаркам доводилося готувати до 900 порцій для бійців», – каже військова.

З жовтня 2022 року Людмила займається діловодством у військовій частині. І зізнається, що жодного разу не пошкодувала, що одягла військову форму. Вона досі відчуває себе потрібною тут. За час служби в лавах ЗСУ у Людмили з’явилось багато нових друзів, але і про своїх довоєнних вона також не забуває. Жінка переконана, що темою її докторської дисертації буде «Збалансоване харчування довготривалого зберігання для військовослужбовців Сил оборони України».

Я готова і буду служити до самої нашої Перемоги, – стверджує Людмила Черниш. – Вже потім буду приймати рішення, чи залишитися на службі, чи повертатися до цивільного життя. Загалом кожній жінці личить військова форма. Жіноча усмішка також допомагає і підтримує захисників-чоловіків».

У Людмили підростає син. І серце матері щоразу стискається у тривозі, коли знову рашистська орда націлює на мирні міста свою смертоносну зброю. Жінка так чекає закінчення війни і робить все можливе для того, щоб її маля більше ніколи не дивилося на неї своїми наляканими оченятами і не промовляло таке доросле і таке гнітюче слово «тривога».

398
Теги: війнадопомогаЗСУСумиХмельниччинаЧерниш Людмила
Волкова Світлана

Волкова Світлана

Рекомендовані історії

Приміщення школи, яку так любили і учні, і вчителі, сьогодні зруйноване. Фото з архіву Світлани Ткаченко.

«Я дивилася окупанту в очі й говорила українською»

Автор: Щегельська Олена
28.06.2025
0

Селище Білий Колодязь Вовчанської громади на Харківщині розташоване всього за 14 кілометрів від російського кордону й за 10 кілометрів від...

Алла тривало не могла наважитися застелити постіль, що пахла коханим, і донині, попри беззаперечні істини, продовжує його чекати.

«Я завжди поруч, хоч і не фізично»

Автор: Садомська Леся
26.06.2025
0

Їх звела воєдино війна. Вона – жителька Вінниці, активна волонтерка, яка з початком повномасштабного вторгнення залишила свої потужні освітні проєкти,...

Іриси – улюблені квіти багатьох квітникарів. Фото: cherk-consumer.gov.ua

Іриси створюють вишукану ауру в садку

Автор: Admin
20.06.2025
0

Ці декоративні багаторічники з давніх-давен користуються популярністю серед квітникарів і садівників завдяки оригінальній формі квітки, різноманітній кольоровій палітрі, приємному аромату...

«З кожним сезоном поціновувачів спаржі серед українців стає все більше», – каже фермерка. Фото з архіву Юлії Покась.

Справжня природна комора вітамінів

Автор: Admin
16.06.2025
0

Спаржа, або ж аспарагус, – досить новий продукт, тож ми тільки починаємо звикати до її смаку та ніжного аромату. Це...

Наступна публікація
Заради доньок, в яких не чув душі: історія захисника Ростислава Шийка та його родини

Заради доньок, в яких не чув душі: історія захисника Ростислава Шийка та його родини

Підписатися
Увійти
Сповістити про
guest

guest

0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

Рекомендоване

"Нам так його не вистачає. Не вистачає татка, чоловіка...", каже Ірина. Фото з сімейного архіву.

«Донечка часто запитує, як ми будемо жити без нього»

05.12.2024
Як працює російська пропаганда за кордоном: підбірка тижня

Як працює російська пропаганда за кордоном: підбірка тижня

26.07.2023
Передплатити друковані видання
  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Популярні статті

  • Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

    «Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Пряжене молоко можна приготувати вдома

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Червоні очі у поросят

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • В тренді
  • Коментарі
  • Останні
Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

«Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

16.12.2024
Пряжене молоко можна приготувати вдома

Пряжене молоко можна приготувати вдома

29.03.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

21.12.2023
Щоб уникнути хвороб поросят, треба використовувати тільки якісну підстилку, своєчасно видаляти гній з приміщення. Фото: media.istockphoto.com

Червоні очі у поросят

23.04.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

2
Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

1
Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

1
«Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових. Адже цивільні страждають більше, ніж військові», – каже Денис Дудник. Фото з архіву Дениса Дудника.

«Кожен українець має навчитися надавати психологічну допомогу»

1
«Нам дуже важливо, щоб наступне покоління не отримало у спадок від нас цю війну», Марія Берлінська. Фото hromadske.

«Війну такого масштабу може виграти лише все суспільство»

30.06.2025
Гороскоп на 30 червня-6 липня 2025 року.Фото:1prof.by

Гороскоп на 30 червня-6 липня 2025 року

29.06.2025
Приміщення школи, яку так любили і учні, і вчителі, сьогодні зруйноване. Фото з архіву Світлани Ткаченко.

«Я дивилася окупанту в очі й говорила українською»

28.06.2025
Фото ілюстративне pixabay.com

Якщо вода залишила осад

28.06.2025

Архів

  • Червень 2025 (46)
  • Травень 2025 (50)
  • Квітень 2025 (57)
  • Березень 2025 (52)
  • Лютий 2025 (53)
  • Січень 2025 (57)
  • Грудень 2024 (63)
  • Листопад 2024 (46)
  • Жовтень 2024 (48)
  • Вересень 2024 (71)
  • Серпень 2024 (55)
  • Липень 2024 (55)
  • Червень 2024 (43)
  • Травень 2024 (82)
  • Квітень 2024 (163)
  • Березень 2024 (85)
  • Лютий 2024 (36)
  • Січень 2024 (25)
  • Грудень 2023 (25)
  • Листопад 2023 (3)
  • Жовтень 2023 (8)
  • Вересень 2023 (12)
  • Серпень 2023 (17)
  • Липень 2023 (6)
  • Червень 2023 (9)
  • Травень 2023 (13)
  • Квітень 2023 (4)
Логотип

© 2023 «Сімейна газета». Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови встановлення активного посилання на джерело в першому абзаці тексту.

Зв'язатися з нами: info@simeika.com

  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи
  • Автори та редактори сайту
  • Контакти
  • Про нас
  • Редакційна політика
  • Політика конфіденційності

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

З поверненням!

Sign In with Facebook
Sign In with Google
Або

Увійдіть до свого облікового запису нижче

Забули пароль?

Отримати свій пароль

Будь ласка, введіть своє ім'я користувача або email, щоб скинути пароль.

Увійти
  • Вхід
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

wpDiscuz