Багато садівників і городників вважають попіл мало не універсальним добривом. І справді, попіл – це натуральне добриво, яке містить калій, кальцій та магній. Проте не для усіх культур він корисний. При внесенні у ґрунт попіл стрімко знижує його кислотність. Для рослин, які віддають перевагу кислим ґрунтам, таке середовище стає критичним: коренева система блокує доступ до мікроелементів, і рослина починає голодувати навіть на чорноземі.
Особливо чутливими до попелу є хвойні дерева, такі як туї, ялівці та ялини. Лужний ґрунт блокує засвоєння заліза та магнію, хвоя буріє і сохне, а дерево втрачає імунітет до шкідників. Рододендрони та азалії при внесенні золи швидко жовтіють і втрачають здатність нормально зимувати. Лохина садова може відставати у розвитку на кілька років. Гортензії втрачають здатність формувати суцвіття, а їхнє листя стає слабким та блідим.
Серед овочевих культур попіл також може завдати шкоди. Картопля під впливом лужного ґрунту більше схильна до розвитку парші, бульби втрачають смак і швидко псуються. Редиска та дайкон стають «дерев’яними» і втрачають соковитість, часто йдуть в стрілки. Щавель втрачає характерну кислинку, якщо ґрунт зміщується в лужний бік. Кавун при внесенні золи порушить водний обмін, що призведе до гниття плодів. Не можна підживлювати золою ґрунт під камелії, лаванду та календулу.
Золу не можна використовувати при ознаках надлишку калію: передчасне скидання листя, гіркуватий смак плодів, почорніння м’якоті яблунь і груш.
Золу варто використовувати з обережністю або в дуже невеликих кількостях при вирощуванні розсади, оскільки в цей період рослинам необхідний азот. Одночасне внесення золи та сечовини чи комплексних азотних добрив може призвести до зупинки розвитку рослин або навіть до їх загибелі.
