Гроші в народній традиції ніколи не сприймалися як просто засіб обміну – їм приписували майже живу, свавільну природу, здатну «любити» одних господарів і «тікати» від інших. Тому поводження з грішми було ціле мистецтво зі своїми суворими правилами. Найпершим і найважливішим було правило: гроші не можна було рахувати вночі, при свічці чи в темряві взагалі – вважалося, що нічний рахунок «замикає» прибуток і вранці гаманець виявляється не таким повним, як здавалося звечора.
Категорично не рекомендувалося передавати гроші через поріг – ця заборона перегукувалася із загальним табу на будь-яку передачу речей через межу дому, але щодо грошей вона була особливо суворою: вважалося, що гроші, передані через поріг, «губляться» між двома світами і достаток у домі помітно скорочується. З тієї ж причини не можна було позичати чи віддавати борг увечері, особливо після заходу сонця – кредитор ризикував лишитися і без грошей, і без удачі, тому мудрі господарі завжди переносили такі розрахунки на ранок.
Вам також може сподобатися
Знайдені на вулиці гроші, на відміну, наприклад, від знайденої підкови, вважалися прикметою неоднозначною: якщо монета лежала «решкою» (гербом) догори, її можна було сміливо піднімати – вона нібито приносила удачу, а от монету, що лежала гербом донизу, здебільшого обходили стороною, вважаючи, що вона могла бути навмисно залишена як спосіб «позбутися» чиєїсь хвороби чи біди, перекладеної на випадкового перехожого.
Особливе значення мала перша копійка, зароблена людиною, – її ніколи не витрачали, а зберігали все життя як талісман достатку, часто зашиваючи в одяг чи ховаючи в спеціальну скриньку разом з іншими родинними реліквіями. Подібним чином вважалося корисним завжди тримати в новому гаманці, у новому будинку чи навіть у кишені нового одягу бодай одну монетку – «щоб було з чого рости» статкам.
Не можна було і мити підлогу чи прибирати в хаті, коли на столі лежали розкладені гроші, – так господиня нібито «змивала» прибуток разом із брудом, тому перед прибиранням гроші завжди складали в закриту шухляду чи скриньку. А розсипані монети, подібно до розсипаної солі, вважалися передвісником сварки через гроші в родині. Щоб «нейтралізувати» прикмету, їх годилося зібрати не поспішаючи, з усмішкою, промовляючи побажання достатку та злагоди.
Дарувати гаманець чи скриньку для грошей порожньою вважалося поганим тоном – так само, як і з гаманцем окремо, туди неодмінно клали хоча б символічну купюру чи монету, щоб подарунок одразу почав «працювати» на прибуток нового власника, а не приносив порожнечу.
