Понад двадцять років Денис Попков присвятив освітянській ниві. Чоловік викладає в школі інформатику, а також інформаційні технології – в Одеському національному технологічному університеті.
«Коли російські окупанти захопили Крим та вторглися на Донбас, а також відбулися сумнозвісні події в Одесі у травні 2014 року, коли загинули люди, в мене склалося чітке переконання, що все це добром не скінчиться, – розповідає Денис Миколайович. – А вже наступного року доєднався до ініціативи про збір українських дитячих книжечок для дитсадків і бібліотек Маріуполя. Долучилися до цієї надважливої справи і мої студенти. Тоді за два тижні ми зуміли придбати кілька десятків художніх творів. І тоді зрозумів, що в мене виходить організовувати людей, збирати ті чи інші необхідні речі. Тож згодом за сприяння студентів, колег, знайомих ми знову долучилися до корисних проєктів».
Вам також може сподобатися
У 2016 році студент, у якого Денис Попков був дипломним керівником, після закінчення військової кафедри у званні офіцера вирушив на фронт. Вже від нього викладач дізнався про потреби українських військових та став активно допомагати їм. В основному кошти збирали на вологі серветки, сухі душі, грілки… Все те, що було першочерговим у побуті на передовій.
«Згодом прийшло розуміння, що великі суми, на жаль, мені навряд чи вдасться зібрати, тож переключився на допомогу пораненим бійцям, які перебували у шпиталях та лікарнях Одеси, – продовжує чоловік. – Вони потребували побутової хімії, великої кількості знеболювального, медикаментів, милиць, бандажів тощо. Також купували їм інколи смаколики».
Вранці 24 лютого 2022 року Денис Миколайович мав йти на роботу, проте зі школи зателефонували, щоб проводив уроки дистанційно. У місті вже було неспокійно. З 4 до 8-ої ранку 24 лютого Одесу обстрілювали.
Надійними партнерами викладача стали його студенти. Для тих із них, хто нині на фронті, наставник організовує посильну допомогу.
«Це був дуже складний день. Бо мав пояснити дітям та студентам те, в чому і сам не був впевнений, не орієнтувався. І події дуже стрімко розвивалися.
Моя родина на кілька місяців переїхала жити до родичів подалі від міста, а я залишився працювати та продовжувати збирати кошти на найнеобхідніше. Шукав спонсорів, бо наші бійці потребували бронежилетів, квадрокоптерів, касок, натівської форми… До повномасштабного вторгнення рашистів я не мав досвіду роботи із закордоном. У цій справі мені дуже допомагали знайомства з ІТ-компаніями і колишні студенти, які вже тривалий час живуть і працюють за кордоном і також є ІТ-фахівцями. Вони знаходили і пересилали з Німеччини, Нідерландів, Польщі те, що ми не могли знайти в Україні. Також на початку повномасштабного вторгнення багато допомагали дехто з працівниць ІТ-компаній, які виїхали до Болгарії, Румунії та Польщі: купували і пересилали коптери і рації, часто навіть додаючи власні кошти. Наше партнерство тримається на довірі та підтримці, бо ми знаємо одне одного не один рік поспіль.
Треба сказати, що у 2022-му проблема була не з грішми – їх збирали за лічені дні і навіть години. Але на них практично неможливо було придбати необхідні товари без зв’язків, і на пошук та закупівлю витрачалися тижні… Нині ж є абсолютно все. А от донати стають все меншими».
Серед випускників Дениса – 12 військовослужбовців, з яких п’ятеро вже кілька років перебувають на передовій. «Вони не просто військові – це мої дипломники. Один із них, просто з п’ятого курсу, 26 лютого 2022 року пішов до Третьої окремої штурмової бригади, де зараз командує підрозділом. Я не можу допомогти всім, але мої дипломники – це ті, кому я довіряю і знаю, що вони використовують допомогу з користю. Якщо хтось зі знайомих звертається, я теж намагаюся долучитися, але переважно працюю через своїх хлопців», – розповів волонтер.
Скільки вдалося зібрати для військових та потреб тилу за час великої війни, Денис Попков ніколи точно не рахував. Проте переконаний, що не менше півтора мільйона гривень. За них придбали і передали два потужні купольні засоби радіоелектронної боротьби з акумуляторами великої ємності для Третьої штурмової, тепловізори, нічники, квадрокоптери, зарядні станції, повербанки, рації, спорядження, грілки тощо. Допомогу передавали різним підрозділам, на різні напрямки.
«Попри посильну допомогу фронту, основною моєю діяльністю є допомога медичним установам Одеси, де лікують поранених. В першу чергу обласному військовому шпиталю. Саме для допомоги дівчатам-волонтерам шпиталю у 2022 році організував перший тематичний аукціон плетених іграшок «Аукціон бойових котиків», на якому були іграшки від українських майстринь з усієї України. Тоді вдалося зібрати на пральну машину та сушарку для лікарні, а також закупити інші необхідні речі для бійців, які постраждали внаслідок війни. Відтоді подібні аукціони організовую постійно. До речі, серед майстринь – здебільшого переселенці з окупованих нині територій. Для зборів коштів вони надають свої плетені іграшки, серветки, вишиті рушники, картини та інші вироби ручної роботи. Рекорд на сьогодні – 240 лотів на аукціоні до Дня незалежності. Всі іграшки, які не викуповують, передаю дітям загиблих героїв, коли відвідую школи», – каже чоловік.
Денис Миколайович вже готує черговий тематичний аукціон, який буде приурочений до Великодня. Адже потреби бійців та медичних установ нікуди не зникають – війна триває. Волонтер неодноразово їздив з «гуманітаркою» на Миколаївщину та Херсонщину та бачив, що несе українцям «руській мір». Бачить, як рідна Одеська область і Одеса щоденно піддаються ворожим атакам і руйнаціям. Тож намагається вигадувати все нові й нові проєкти, щоб більше людей долучалося до його ініціатив, щоб люди не були байдужими та не стояли осторонь, коли найкращі сини і дочки України ціною власного життя відстоюють право країни на свободу і незалежність.
До слова, Якщо маєте бажання доєднатися до благородної і потрібної справи та взяти участь у благодійному аукціоні, переходьте за посиланням..
