Прожити в Харкові під шаленими обстрілами ворога родина Тетяни Печеніжської змогла трохи більше двох тижнів. Її син Сергій вивіз рідних подалі від небезпеки. Бо сам, як ніхто інший, добре знав, з яким ворогом доводиться воювати. Його військовий шлях почався ще в 2014 році, був кулеметником, рік захищав Донеччину. А з початком повномасштабного вторгнення рашистів на нашу землю в перший же день взяв до рук зброю та боронив рідне місто та свою родину. Затим воював на Донеччині, Луганщині, а завершив військовий шлях під Бахмутом. Проте донині разом з однодумцями у складі громадської організації допомагають ветеранам – учасникам бойових дій. Сприяють у реабілітації, надають юридичний супровід, організовують різноманітні акції та змагання тощо.
«Я повернулася у батьківську хату на Вінниччину, звідки поїхала у Харків ще в 1968 році, – розповіла Тетяна Вікторівна. – Хоча свого часу вивчилася на перукаря, багато років пропрацювала на місцевому машинобудівному заводі. Звідти й на пенсію вийшла. Мали свою хату, дружню родину. Здавалося – живи й радій… А от на старість довелося по підвалах ховатися через війну. Обстрілювали дуже, було страшно. Якийсь час навіть готували нашим бійцям їжу на електроплитці. Але мусили виїжджати, бо ставало надто небезпечно».
Звичайно, сім’ї довелося чимало зусиль докласти, щоб батьківська хата стала придатною для проживання. Нині в ній мешкає лише Тетяна Вікторівна з Джеккі. Собачку вже давно підібрала на вулиці Тростянця, її господарі виїхали за кордон. Чотирилапого вилікувала, відмила, відгодувала…
Сидіти, склавши руки, коли в країні війна, жінка не могла. Спочатку плела маскувальні сітки у волонтерському центрі, килимки для воїнів. А влітку 2024 року вирішила спробувати волонтерити разом із Джеккі. І справа стала доволі успішною. За словами Тетяни Печеніжської, завдяки песику їй вдалось зібрати та передати волонтерам близько 100 000 гривень.
“Більшість людей приходять до собачки, а не до мене”, каже Тетяна Печеніжська. Фото з домашнього архіву.
«Люди захоплюються ним. Джеккі дуже любить одягатися і стоїть, як статуетка. Вранці вже знає, що піде на площу. Якби не він, повірте, не було б такої суми. Я знаю, про що кажу. Більшість людей приходить до собачки, а не до мене. Одні фотографуються з ним, інші – фотографують Джеккі. Більшість хочуть подивитися, чи справді собака реагує на гасло «Слава Україні!». Коли чує ці слова, одразу стає на задні лапи. Те саме робить, коли хтось опускає кошти у скриньку», – ділиться волонтерськими буднями жінка.
Сама ж Тетяна Вікторіна теж не гає часу: сидить біля скриньки та плете теплі шкарпетки для Захисників. У кожну пару також вкладає фото Джеккі.
А на початку лютого цього року Джеккі отруїли. За словами волонтерки, до них з собакою під’їхала автівка, в якій були чоловік та жінка. Вони розповіли, що у селищі проїздом, і захотіли зробити фото з Джеккі. Жінка дозволила, адже до неї чимало людей підходять з таким же проханням. Всі вони після цього кидають кошти у її скриньку. Натомість ці двоє коштів не пожертвували, але чоловік дістав з автомобіля пакет з нарізаною ковбасою.
Тетяна просила чоловіка не годувати Джеккі, бо не дозволяє це чужим, однак поки вона це говорила – Джеккі вже їв ковбасу. Невдовзі після цього собака притих і приліг, притулившись до ноги власниці, а потім у нього почалась блювота. Жінка негайно пішла з Джеккі до ветеринара, який, оглянувши тварину, припустив отруєння. Він зробив собаці укол та призначив лікування і додаткові процедури.
«Мене попереджали, щоб була обережна. Казали, що є люди, яким не подобається, що навіть собаку навчила прославляти Україну. Не вірила, що недобрі люди можуть завдати шкоду здоров’ю собаки. Не дозволяла підгодовувати. А тут прогледіла момент, і бачите, чим це обернулося».
Зараз Джеккі майже вилікувався. Поступово він стає активнішим і частіше виходить на вулицю. Чотирилапий знову поспішає на свій пост, бо потрібно допомагати нашим Захисникам. Допоки Україна не отримає Перемогу.
