За неї цькували, ув’язнювали, вбивали. Її обмінювали на хліб у важкі часи голодомору. Її закопували в землю, аби зберегти для майбутніх поколінь, бо вважалась найдорожчим предметом в родині. Але вона – споконвічний безумовний український оберіг. Але вона, як і мова, – генетичний код нації. Саме нею можна чітко, без слів, продемонструвати свої ідентичність, точку зору, переконання. У кожному її орнаменті зашифрована ледь не молитва, що зцілює, оберігає, пророчить долю.
Йдеться про українську вишиванку, що сягає своїм корінням глибокого шостого століття. Щороку у третій четвер травня відзначається День вишиванки. Для нас, українців, у такий жорстоко важкий час значення цього атрибуту направду важко переоцінити.
Вишивала в камері сорочку й через пів століття одягла
«Запам’ятався хлопець у вишиванці. Він дістав складне поранення, вся вишиванка в крові, шанси вижити примарні. А він тільки просив, щоб вишиванку не розрізали: мати вишивала», – ділився спогадами бойовий парамедик теперішньої війни Мишко Адамчак. Під час евакуації цього хлопця іноземний журналіст зробив фото, яке потім здобуло перемогу у конкурсі. Найважливіше – той Захисник таки вижив… До слова, сам Мишко Адамчак — гітарист, клавішник, сопілкар – часто носив вишиванку під камуфляжем, розповідають в Арміїinform. Можливо, саме вона зберегла, коли вивозили поранених з поля бою.
«Взагалі вишита українська сорочка є політичним символом. І в цьому її унікальність. Ми знаємо чимало історій, коли винятково за носіння вишитої сорочки могли людину ув’язнити, відправити в Сибір. Вишиванка – це символ української боротьби та спротиву. Надягнути вишиту сорочку – це те саме, що вийти з жовто-блакитним стягом», – констатувала Леся Воронюк, яка, власне, й ініціювала День вишиванки у 2016-му.
Цей символ нескореності направду слугує потужною зброєю. Сорочки, вишиті спеціальними символами, носили козаки-характерники. Чумаки довіряли прання своєї сорочки лише одній єдиній дівчині. А воїни УПА носили із собою чорні вишиванки на випадок раптової смерті. Тисячі людей через вишиті сорочки страшенно страждали, гинули, терпіли голод…
Відомого українського мовознавця, письменника і дисидента Бориса Антоненка-Давидовича, автора книжки «Як ми говоримо», що стала підручником справжньої української мови ХХ сторіччя, в 1937 році заарештували за те, що він співав українські пісні, говорив, що Україна зможе повноцінно розвиватися тільки тоді, коли відділиться від Радянського Союзу, та за те, що носив вишиту сорочку. Спочатку його вислали до Сибіру на десятки років, а потім довічно ув’язнили. Справжня ж його «провина» полягала у відмові русифікувати словники української мови. Вишиванка для Бориса Дмитровича була способом самовираження власної свободи та символом непокори. Коли його перший раз судили, він попросив дружину принести в залу суду вишиванку й одягнув її, щоб усі побачили, що саме українця судять.
Зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків, перебуваючи в засланні 14 років, вишивала в камері сорочку зі шматків старих списаних простирадл, і саме це рятувало її від божевілля. Вона вірила, що настане час − буде вільна і зможе одягнути цю сорочку в вільній Україні. Так і сталося… через 50 років.
Нерозривний зв’язок поколінь
Під час операції «Вісла» і депортації українців їм було заборонено брати з собою вишиті сорочки як символ самоідентифікації. Можна було взяти в одному випадку − якщо випороти вишитий орнамент. Українці цього робити не хотіли і закопували сорочки в дубові скрині в землю. Багато хто так і не зміг повернутися додому, але знання про те, де закопані сорочки, передавалися з покоління в покоління. Уже в 90-х роках нащадки тих українців почали їх знаходити під землею. І на диво, ті сорочки, що пролежали більше пів століття, зовсім не зотліли.
Багато українців саме за допомогою вишитої сорочки відкривають для себе історію свого роду. Наприклад, Ярослав Левицький з Чернівців розповів, як одного разу, готуючись до свята вишиванки, відшукав сорочки діда в гаражі. Мама розповіла, що той був політв’язнем, якого посадили за допомогу ОУН-УПА. Коли він відбував заслання в Норильську, то раз в рік йому дозволялось отримувати посилку. Одну сорочку родина надіслала йому в подушці, міцно скрутивши і залишивши її в середині, а інші вишиванки висилали з усякими сушеними ягодами, ховавши в ящиках із подвійним дном. Повернувшись додому, дід Ярослава привіз ті сорочки із собою.
«Розлючена» вишиванка
З початком російської агресії українська вишита сорочка стала символом української сили, ознакою сміливості. Одягти вишиванку у 2014 році на Донбасі було небезпечно — це означало сказати: «Я відстоюю свою землю!» І В наш час переселенці, які покидали окуповані землі, перетинаючи блокпости, також намагаються вивезти свої вишиванки: одягаючи їх навиворіт, зверху прикриваючи светрами.
Нині вишиванка є символом, який об’єднує дуже різних українців за політичними, релігійними поглядами, мовною ознакою. Саме тому вона є сучасною зброєю проти ворога. Дуже важливо усвідомлено носити вишиту сорочку. Й погодьмося, таки неоціненно одягати вишиванки під виття сирен. Вірмо, що на них орки прореагують, як чорт на ладан. Нині багато вишиванок роблять у зелених й хакі кольорах. Багато Захисників одягають під піксель, який жартома називають розлюченою вишиванкою, справжню вишиванку. До слова, першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.
Допоки українські жінки вишиватимуть сорочки, вкладаючи в них свою душу, а українські воїни одягатимуть їх — Україна непереможна!