Роман Гуров та Вікторія Божко з Миколаєва свою мініферму «Щедрий двір» започаткували у 2022 році. Згодом Роман став на захист країни, а Вікторія надалі розвиває сімейний бізнес.
«Козяче молоко вперше скуштували на фермі у родичів»
Вам також може сподобатися
Ідея займатися сільським господарством у подружжя виникла спонтанно. Коли почалася повномасштабна війна, родина на деякий час виїхала з Миколаєва, який нещадно обстрілювали, на Кіровоградщину. «У родичів, де ми жили, була ферма, – розповідає Вікторія. – Вони тримали кіз. Саме там я вперше скуштувала козяче молоко. Раніше чомусь думала, що воно гидке і неприємно пахне. Насправді молоко виявилося без стороннього запаху і дуже смачним. Тоді я сказала чоловікові, що коли повернемося додому, купимо кізочок, щоб мати свіжу молочку». Але перших кіз купили ще до повернення у Миколаїв. Після Кіровоградщини подружжя деякий час жило у Кривому Розі. Саме там придбали двох кізочок і 50 перепілок. З цим господарством повернулися у Миколаїв. Спершу тримали для власних потреб. Але до них часто приходили друзі, знайомі, сусіди. Усіх щедро пригощали продукцією власного підсобного господарства – молоком, маслом, кисломолочним сиром, бринзою, яку навчилися виготовляти. «Нашу продукцію хвалили, запитували, чи не продаємо, – пригадує Вікторія. – Оскільки про власну справу думали давно, зрозуміли, в якому напрямку потрібно розвиватися. Зареєструвалися як підприємці, створили сторінки у соцмережах – і справа закрутилася».
Пробна партія – для себе, доведена до досконалості – на продаж
Сьогодні на мініфермі «Щедрий двір» виготовляють кисломолочний сир, вершки, м’які, напівтверді і тверді сири. «Італійський сир «Качота», тільзитер, англійський пивний сир «Кехілл», іспанський винний сир, копчений сулугуні – перераховує Вікторія асортимент своєї ферми. – Закваски беремо готові, на додаток до них є рецепт сиру, який ми і використовуємо. Також багатьма рецептами діляться блогери, сировари. Щоправда, часто щось додаємо, змінюємо, експериментуємо. Видаємо пробну партію – дивимося, куштуємо, якщо потрібно – коригуємо рецепт. І тільки тоді додаємо до асортименту і пускаємо у продаж».
Крім традиційних сирів, виготовляють у «Щедрому дворі» різні сирні цікавинки. «До прикладу, сир «Капучино». Це напівтвердий сир, вимочений в каві, – розповідає фермерка. – Він мені дуже подобається – такий кавовий сир з шоколадними нотками. Особливо смачний з виноградом. Взагалі ми виготовляємо багато крафтових сирів з різних куточків світу, які не купиш у звичайних супермаркетах. Англійський сир «Кехілл» вимочується у пиві, а іспанський «Мурсія аль Віно» – вимочується у вині. До речі, саме за таким принципом ми виготовили сир «Капучино». Варимо мармуровий сир, класичну качоту і з добавками – сушеними томатами або кмином. Маємо в асортименті сирні кульки, обваляні в спеціях – паприці, чорному кунжуті, прованських травах. Їх складаємо у баночки і заливаємо олією. Кілька видів фети – з часником, перцем чилі, розмарином».
У 2023 році Роман долучився до Збройних Сил України. Вікторія займається фермерськими справами. Й щодня очікує на звістку від коханого. Тривалий час Роман служив на Донецькому напрямку. «Я за цей час стільки сліз виплакала, скільки не виплакала за все життя, – зізнається вона. – Я постійно хвилювалася. А коли кілька днів не виходив на зв’язок – одразу моя уява малювала якісь жахіття». Після важкого поранення Роман за станом здоров’я вже не міг виконувати ті завдання, які виконував раніше. Його перевели до іншого підрозділу, і тепер він служить на Миколаївщині. Тепер він частіше має можливість приїжджати додому, підтримує дружину не лише порадою, а й допомагає фізично – почистить клітки, розвантажить мішки з кормом.
Крім молочної продукції, на мініфермі розводять перепілок, продають птицю і яйця. «Перепілок маємо близько тисячі, – розповідає Вікторія. – Вони невеличкі, тож багато місця не потребують. Але вимогливі до температури – комфортною для них вважається від 15 до 25 градусів. Тому взимку потрібен підігрів, а влітку – охолодження».
Поки що на мініфермі живуть лише 10 дійних кізочок. «Ми плануємо розширятися, – ділиться фермерка. – Але зараз обмежені територією, адже живемо у місті, а тут ділянки максимум десять соток. Та й на звичайному міському обійсті великого господарства не заведеш. У майбутньому плануємо взяти за Миколаєвом земельну ділянку, щоб завести більше кіз і мати для них пасовище. Наших кізочок ми не закриваємо у сараї, хіба узимку в сильний мороз чи хуртовину. І, звісно, на ніч. Ми тримаємо кіз нубійської породи, вони не бояться холоду. А їхнє молоко має приємний пломбірний смак.
Попри всі труднощі, подружжя не відмовляється від своїх планів. Вікторія мріє про власну землю за містом, більше кіз, просторе пасовище і нові сири. А поки «Щедрий двір» розвивається, доводячи: навіть у найскладніші часи можна створювати щось своє, вкладати в нього душу й вірити у майбутнє.
