Фермерське господарство родини Кізім-Федосієнків «Овочі Слобожанщини» почало працювати 2018 року на Харківщині неподалік Куп’янська. Проте овочівництвом у родині займалися давно. «Вирощуванням овочів почали займатися мої батьки – Геннадій Іванович та Лілія Володимирівна Кізім, тоді я ще дошкільням була, – розповідає співзасновниця фермерського господарства Інна Федосієнко. – Спершу вирощували картоплю на власній землі – мали близько двох гектарів. Потроху розширювали площі – задіювали земельні паї дідусів і бабусь, родичів. Окрім картоплі, вирощували інші овочі, соняшник, зернові й баштанні культури». Після навчання в університеті на юридичному факультеті до сімейної справи долучилися Інна та її чоловік Ігор. Тож усі юридичні та адміністративні питання взяло на себе молодше покоління, Інна ще й організовувала реалізацію продукції. Ігор же більше з батьками займався вирощуванням овочів. До 2022 року фермерське господарство виросло аж до тисячі гектарів.
У перші дні повномасштабного вторгнення на нашу землю на Куп’янщину зайшли окупанти. «Ми повірили прогнозу, що війна закінчиться за два-три тижні, і вирішили перечекати у селі, де була наша земля і сховища з овочами, – згадує ті перші дні і страху, і надії Інна. – Але виявилося, що наше село вже було окуповане. І ми місяць прожили в окупації. Було страшно і важко. У нас у сховищах була картопля, інші овочі. Дещо намагалися продати, але багато роздавали місцевим мешканцям просто так». Коли прийшло розуміння, що швидкого закінчення війни не буде, родина вирішила, що потрібно виїжджати. Про те, щоб жити в окупації, навіть думки не припускали.
Перше, про що думали, приїхавши на підконтрольну Україні територію, – це знайти родючу землю і продовжувати вирощувати овочі. Спершу зупинилися на Київщині. Але це було тимчасове місце, а потрібно було шукати щось надійне і на роки. «Ми просто їздили різними областями і підшукували земельну ділянку, – каже фермерка. – Така трапилася на Івано-Франківщині, неподалік Калуша. Ми просто проїжджали повз Калуша, побачили ділянку з соєю і вирішили, що тут хороша земля. Дізнались, що ця ділянка в оренді, але нам вдалося взяти в суборенду 10 гектарів. Посадила кавуни, капусту, солодку кукурудзу, картоплю. Так почало відроджуватися фермерське господарство «Овочі Слобожанщини», але вже на Прикарпатті».
Сьогодні фермерське господарство вже четвертий сезон працює на Івано-Франківщині. Оброблювані площі розширилися до ста гектарів. Вирощують різні культури: капусту, цибулю, кавуни, дині, солодку кукурудзу, картоплю, помідори. Але найулюбленішою культурою, зізнається Інна Федосієнко, залишається кавун, хоч і непросто його вирощувати на Прикарпатті – клімат все-таки не той. Якщо на сході й півдні кавуни вирощували з насіння, то на заході доводиться спершу у теплиці вирощувати розсаду, а тоді вже висаджувати її у відкритий ґрунт. Але саме завдяки кавунам господарство «Овочі Слобожанщини» стало відомим у західному регіоні. Реалізовують свою продукцію і у роздріб, але більшу частину постачають у мережі супермаркетів, як це робили і коли господарювали на Харківщині. А ще задля популяризації свого господарства пані Інна (Інеса Кавунеса) веде сторінку у тіктоці, де розповідає про те, як вирощують овочі.
«На Прикарпатті нас дуже добре прийняли, – розповідає фермерка. – Дуже прості й гостинні тут люди. Звісно, хотілося б повернутися додому. Наше село деокуповане, однак там все знищено, заміновано. Це зараз так звана сіра зона. І ми розуміємо, що навряд чи у найближчі роки туди можна буде повернутися. Але ми вже облаштувалися на новому місці, звикли. Адже з моїх одинадцяти аграрних сезонів чотири минули саме на Прикарпатті».
Попри втрату рідної землі, родина Кізім-Федосієнків не втратила найголовнішого – любові до своєї справи. «Овочі Слобожанщини» сьогодні стали символом того, що навіть далеко від дому можна пустити нове коріння, не втрачаючи надії одного дня повернутися до рідної землі.
