Ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну мешканці Опішнянської громади, що на Полтавщині, задумали відтворити та зберегти давнє гончарне мистецтво, яким славився край. Ідею подав Опішнянський селищний голова Микола Різник. Її підтримала громада. Згодом також вдалося залучити кошти Міжнародної організації з міграції, яка фінансово підтримала написаний і поданий громадою грант на суму пів мільйона гривень. А в загальному бюджет склав 6,5 мільйона гривень.
Створення артілі з гончарства назрівало давно, адже цей край здавна був відомий своїми виробами з глини. Колись тут працював завод художньої кераміки, який, на жаль, не зберігся. Донині діють музеї, де головними експонатами є гончарні вироби. Громада активно взялася втілювати ідею в життя.
Вам також може сподобатися
На фото: Збереження ремесла – основна задама місцевих майстрів.
«Офіційно Опішнянську артіль відкрили 6 жовтня торік, – розповідає її директорка Ольга Плоха. – А підготовчі роботи тривали два з половиною роки. В селі Малі Будища нам виділили половину приміщення дитячого садочка. Там облаштували майстерню для відвідувачів і окремо для майстрів, де нині трудиться їх вісім. Всі учасники артілі переважно жінки. Всередині приміщення створили самобутній інтер’єр, облаштовуємо прибудинкову територію: будуємо альтанки, доріжки тощо, щоб привабити більше туристів та охочих ближче познайомитися з давнім ремеслом. Також у приміщенні проводимо майстер-класи для дітей і дорослих».
За словами Ольги Василівни, матеріал для створення виробів мають свій – 80 відсотків опішнянської сірої глини добувають на території громади. А от обладнання придбали американське та японське. Мають дві електричні пічки для запікання. «Базовий колір нашого посуду, свистунців, декоративних прикрас, скульптур та інших виробів – випаленої глини, – каже директорка артілі. – Проте розписуємо й нашим унікальним опішнянським розписом. Фарба теж на основі глини – ангоб. До неї додаємо спеціальний пігмент, який купуємо за кордоном».
В артілі продовжують виготовляти іграшку-монетку діаметром у сантиметр. Колись на базарі подібними давали решту, бо коштувала одну копійку.
Вироби опішнянських майстрів охоче купують і в Україні, і за її межами. Їх можна придбати на місці, а також через інтернет. Часто гончарні мистецькі твори стають символічними подарунками вітчизняних делегацій колегам з різних країн світу. «До нас приїздять люди, які беруть участь у майстер-класах з гончарства, опішнянського розпису, традиційної іграшки та кахельної плитки. Багато з них повертаються, щоб спробувати знову. Від початку заснування артілі у нас пройшли реабілітацію близько сотні військових. Арттерапія стала для них ще одним важливим кроком у відновленні здоров’я. Особливо запам’ятався майстер-клас для жінок, які втратили на війні найрідніших. Спочатку здавалося, що нам не вдасться хоч трохи полегшити їхній біль, подарувати гарні емоції… Проте так раділи, коли після заняття на обличчях жінок з’явилися усмішки, і вони щиро дякували за можливість створити красу та трохи відволіктися від важкої буденності. Розписані тарілочки ми залишили їм на згадку про відвідування нашої артілі», – поділилася спогадами Ольга Плоха.
На заняття часто приходять і малюки, адже робота з глиною чудово розвиває дрібну моторику. Як приємний спогад про дитинство дорослі роблять відбитки ніжок і ручок своїх донечок і синочків на глині. А також в артілі проводять весільні розваги, де молодята та гості створюють красу за допомогою глини.
Директорка зізналася, що давня справа їхніх талановитих попередників продовжує уславлюватися та розвиватися. Вже почали будувати піч для випалювання виробів на дровах. Це і виручить майстрів у період вимкнення електроенергії, і дозволить поринути у ті часи, коли пращури створювали свої глечики, миски, іграшки лише в таких печах.
Вироби Опішнянської артілі позначають спеціальним клеймом, яке вирізняє їх з-поміж інших гончарних творів. Це стало своєрідною візитівкою полтавських майстрів.
