Страшенна злість тоді була. Просто страшенна злість. Готові були йти на орків з голими руками, кидати камінням чи арматурою, як на Майдані, аби тільки гнати їх з нашої землі, мстити за все, що вони зробили. У нас не було навіть думки оцінювати свої шанси вижити, порівнювати рівень забезпечення чи військовий досвід. Ми йшли захищати своє, своїх рідних. Ми готові були на все», – так пригадує початок повномасштабного вторгнення кремлівських військ на Київщину Олександр Мороз, командир 8-ої роти батальйону «Свобода» бригади швидкого реагування «Рубіж», учасник звільнення Ірпеня.
У лютому 2022 року наступ на Київщину був особливим для ворога. Адже українську столицю вони планували захопити за 3-5 днів, щоб змусити нашу владу підписати повну капітуляцію на умовах росії. 24 лютого, близько 10-ої години ранку, бойові вертольоти з російським десантом атакували нацгвардійців, які охороняли аеродром у Гостомелі. За свідченнями пресофіцера 4-ої бригади Нацгвардії, того ранку білоруський кордон перетнуло 140 російських вертольотів, з них в атаці на Гостомель брали участь близько сотні машин. Вони заходили кількома хвилями під прикриттям двох штурмовиків Су-25. У частині на той час перебувало близько 200 бійців, включно з ротою строковиків. Гвардійці прийняли бій, знищивши 5 російських гелікоптерів. Коли закінчилися боєприпаси та засоби протиповітряної оборони, бійці з мінімальними втратами відступили. На допомогу їм прийшли військові 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців (ОМБр), 95-ої та 80-ої окремих десантно-штурмових бригад (ОДШБр).
Вам також може сподобатися
По злітній смузі аеродрому «Антонов» відпрацювала українська артилерія та авіація, пошкодивши її. Це завадило висадці механізованої бригади з технікою та артилерією – до 4 тисяч осіб, які вже вилетіли зі Пскова в напрямку Києва. Тож всі 18 військово-транспортних літаків Іл-76 із десантом на борту змушені були змінити курс і приземлитися в білоруському Гомелі.
За словами чоловіка на ім’я Руслан, який у ті дні коригував вогонь української артилерії у Гостомелі, він чув характерний звук роботи двигунів: Ан-225 «Мрія» та Ан-124 «Руслан» відчайдушно намагались підняти в повітря. Згодом правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо керівництва підприємства «Антонов», у межах якого також розслідують обставини знищення літаків.
Інтенсивні бої за сам Гостомель тривали ще днів десять, доки селище не опинилося під тимчасовою окупацією. Після невдачі з аеродромом у Гостомелі, 26-27 лютого росіяни спробували захопити військовий аеродром у Василькові. Весь ворожий десант, який кілька разів намагалися висадити, успішно ліквідували українські Захисники. Атака закінчилася детонацією боєприпасів, яка зруйнувала злітну смугу, зробивши її непридатною для російських військово-транспортних літаків.
Також ворог наступав по землі. Вранці 25 лютого на мосту через річку Ірпінь українські бійці розбили колону росгвардії, а міст зруйнували. Захоплені пізніше російські карти і плани свідчили, що окупанти не сподівалися на інтенсивний збройний опір з боку української армії. А в спалених БТРах була парадна форма, травматичні набої та гумові палиці для розгону мирних демонстрацій.
Запеклі бої тривали в Бучі та Ірпені. Щоб відрізати шляхи до столиці, українські військові підірвали міст через річку Ірпінь з боку Романівки. Саме ним на початку березня евакуйовували людей до Києва. Знищили також міст у Стоянці на Житомирській трасі.
У перші дні вторгнення рашисти окупували Іванків, Бородянку, Димер. Вони зайшли з боку Чорнобильської зони відчуження, а також окопалися в Рудому лісі, захопили в заручники персонал, який обслуговував Чорнобильську АЕС, зупинену в 2000 році. Пізніше частину окупантів евакуювали до Білорусі з ознаками променевої хвороби.
28 лютого й 1 березня в Бородянці тривали бої: пляшками із запалювальною сумішшю знищили чимало російської техніки. 3 березня «азовці» зупинили ворога біля Ворзеля. 8 березня під Макаровом три українські танкові екіпажі знищили шість російських танків. Велику роль в обороні міст відіграла місцева самооборона та добровольчі формування.
На початку березня рашисти хотіли прорватися до Києва через села Горенка та Мощун. У жорстоких боях столицю відстояли бійці 72-ої ОМБр та нацгвардійці 4-ої бригади оперативного призначення. Вони ліквідували батальйонно- та ротно-тактичні групи зі складу щонайменше трьох елітних дивізій повітряно-десантних військ рф – «Псковської», «Іваново-Костромської», «Тульської» та двох бригад морської піхоти – 155-ої з Владивостока та 40-ої з Камчатки. Тоді успішно спрацювали наші підрозділи спецназу військової розвідки, які проникнули за лінію фронту – вони підірвали дамбу в районі села Козаровичі. Відтак, вода в Ірпені піднялася на 1,5–2 метри.
Ще одну спробу росіян прорватися до Києва з боку Броварів 9 березня присікли сили спецоперацій (ССО) «Азов» спільно з 72-ою бригадою ЗСУ. В околицях міста біля села Скибин влаштували засідку та розгромили колону ворога. Росіяни втратили майже цілий полк включно з командиром, після чого наступ на Київ захлинувся. Окупанти роззосередилися у навколишніх селах.
Події на Київщині розвивалися стрімко. Багато людей у перші ж дні опинилися під окупацією чи на лінії бойових дій. Від постійних обстрілів по кілька діб поспіль переховувалися в підвалах та бомбосховищах. Особливо потерпали мами з маленькими дітьми та люди старшого віку, особи з інвалідністю. До 5 березня часткова евакуація відбувалася приміськими потягами залізниці, доки росіяни не пошкодили залізничне полотно біля Ірпеня. Далі люди намагалися врятуватися через зруйнований міст біля села Романівка. Перейти міст можна було лише пішки. З 9 березня запрацювали гуманітарні коридори для евакуації цивільного населення. Однак часто домовленості зривалися. Частину жителів окупованих міст і сіл, які намагалися виїхати самотужки, окупанти розстрілювали попри білі прапори, написи «Люди» і «Діти» на машинах.
Наприкінці березня Сили оборони України поступово отримали перевагу в протистоянні. Залишки російських військ в районі Приірпіння взяли в оперативне оточення. І 28 березня повністю звільнили від окупантів Ірпінь.
Один із останніх масштабних боїв на Київщині відбувся 30 березня – у Дмитрівці. Там під час танкового бою знищили понад 15 одиниць бойової техніки окупантів. А 31 березня зачистили Бучу та Бровари, 1 квітня останні російські підрозділи залишили Гостомель. До 2 квітня деокупували всю Київщину.
На звільнених територіях були зафіксовані численні воєнні злочини: мародерство, катування, насилля, вбивства. Внаслідок бойових дій пошкоджено понад 26 тисяч житлових будинків, з них 5 тисяч – зруйновані повністю. Найбільшої руйнації зазнали Бородянка, на яку скидала бомби російська авіація (там було, зокрема, знищено 8 багатоквартирних будинків і пошкоджено ще 32) та Мощун (повністю чи частково знищено 70% забудови).
6 березня 2023 року Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про присвоєння Гостомелю почесної відзнаки «Місто-герой України». 23 березня такі ж надано Бучі та Ірпеню.
«Успіх у Київській стратегічній операції став моментом корінного перелому в російсько-українській війні. Саме вона показала, що ми будемо опиратися – і будемо робити це з усією затятістю і майстерністю. Ми розуміємо, що це тільки невеличкий епізод загальної битви за Україну, але це надзвичайно важливий епізод», – переконаний Командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський.
Підготувала Світлана ЛІСОВА за матеріалами Українського інституту Національної пам’яті.
