Солодкі смаколики Ольга Черней полюбляла з дитинства. І змалку поступово осягала таїнства їх створення.
Народилася, виросла та нині мешкає вона в селі Кадубівці. Після школи вивчилася на перукаря, вийшла заміж, народила двох синів. «Ще малими ми, дітлахи, брали мамині форми, йшли на вулицю та «пекли» тортики і пироги, різні тістечка з… болота, – розповіла майстриня. – А вдома дуже раділа, коли мати брала мене в помічниці на кухню. Трохи згодом, коли вже навчилася багатьом премудростям справи, односельці мене часто просили допомогти з випічкою солодкого на весілля».
Рецепти Ольга вичитувала в журналах, газетах, просила у подружок. Вирізала їх, занотовувала, клеїла у зошит. Поступово десерти жінки стали настільки популярними, що їх почали замовляти все більше людей. Якийсь час майстриня ще могла поєднувати свою основну спеціальність перукаря з випічкою. Проте після дев’яти років праці в салоні краси в райцентрі змушена була розрахуватися та повністю присвятити себе кондитерській справі.
«Мої вироби ставали все складнішими, унікальнішими. Я експериментувала, винаходила, поєднувала смаки, постійно вчилася та удосконалювалася. Також знайшла однодумців у соцмережах, і разом ми обмінювалися досвідом. Найпершими моїми критиками та дегустаторами, звичайно ж, були чоловік та діти. Наче справжні гурмани, вони вже точно могли визначити всі мої косяки… Бо знали справжній смак вишуканих десертів», – каже Ольга Черней.
У переліку творчих надбань майстрині – складні багатошарові об’ємні тривимірні торти з мусами, карамелізовані фісташко-мангові та інші креми, цукрові та зефірні квіти, ліплення людей, тварин, природи, предметів з шоколаду, різноманітна мастика, яку готує і розкачує вручну. І звичайно ж, усілякі тістечка: пташине молоко, заварні, тарталетки, розписані пряники…
Не так давно Ольга освоїла аерографію. Тож вміє писати на своїх смачних виробах картини. В її умілих руках з’являються портрети, квіти, тигри і котики, принцеси, дерева та озера і багато інших чудових зображень.
Ольга Черней над кожним своїм тортом працює по кілька діб.
«Для цього необхідний аерограф, компресор та розчин харчової фарби, води і горілки. Він подається по триметровому шлангу на маленьку ручку. І вже регулюючи пальцем силу струменю, починаєш малювати. Крім всіх цих інгредієнтів та приладів, треба мати терпіння, бажання і хист. Бо таке мистецтво доступне далеко не кожному. Та й шлях до досконалості доволі тривалий», – зізнається майстриня.
Створення солодких шедеврів займає більшість часу Ольги. Але вона живе своєю справою. Захоплюється нею та з ентузіазмом береться за освоєння все нових технік. Нині жінка практикується у виготовленні королівської глазурі. Вона дуже крихка та ніжна, тож надзвичайно вразлива при транспортуванні.
Про дивовижні кондитерські шедеври жінки вже відомо й за межами України. У 2020 році Ольга отримала друге місце на Всесвітньому конкурсі кондитерів, який відбувся в англійському Бірмінгемі. А торік у Варшаві торти українки отримали «срібло» за ліплення та «золото» за малювання аерографією.
Свою майстерність та навички жінка мріє передати учням. Поки що ця ідея на рівні обмірковування.
