Віталія – з Харківщини. Народилася і виросла в селищі Старий Мерчик. Після закінчення юридичної академії у 1998 році переїхала в Суми. До повномасштабного вторгнення працювала юристом. Спочатку в комерційних структурах, затим – в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. На державній службі – донині.
«Перший день великої війни для мене почався о 4.20, – почала свою історію жінка. – Мені зателефонували друзі військові і сказали просто одне слово: «Почалось». Я все зрозуміла, бо і до цього було багато розмов про те, що щось відбуватиметься. В мене син військовий, і коли в двадцятих числах лютого він, ще будучи курсантом, разом з іншими отримав бойовий комплект, вже було зрозуміло, що на нас насувається щось неминуче».
Вам також може сподобатися
На фото: Віталія щоднини продовжує свою боротьбу на волонтерському фронті. До Перемоги. Фото з архіву жінки.
Віталія пригадує, що стала волонтеркою в той момент, коли їй зателефонували з Києва і сказали, що те місце, де перебував її 19-річний син, бомблять. «І в той момент я зрозуміла чітко, що сидіти вдома більше не зможу. Це десь було, мабуть, 26 лютого. Я виїхала в місто. Воно було абсолютно порожнім. І дорогою просто зайшла в перший же волонтерський центр. У ньому я залишаюся до цього часу», – каже волонтерка.
За словами Віталії Веремієнко, центр волонтерської ініціативи, до якого вона потрапила, діяв ще з 2014 року. Захисники назвали його Сумський бабський батальйон «ТИЛ». Дівчата, які там збирались, не лише виготовляли маскувальні сітки, але й багато чим допомагали фронту. У травні 2022-го громадську організацію зареєстрували вже як юридичну. Віталія є її одним із співзасновників і заступником голови цієї організації, людини з великим серцем – Валентини Андріяшевої.
«Ми розділяємо роботу на кілька напрямків, – розповідає Віталія. – Найперше – це плетіння маскувальних сіток і маскування взагалі, а також робота швейного цеху. Вона вже виведена на промисловий рівень. Зараз в нас офіційно працевлаштовано 26 осіб. Це залучені люди в рамках програми «Армія відновлення», яку реалізовуємо спільно з центром зайнятості. Другий напрямок – міжнародне співробітництво. Ним займаюсь я. Основний наш партнер – Німеччина. Також співпрацюємо з Італією, Швейцарією, Швецією, Канадою. І зараз почали ми працювати з Америкою. Найближчим часом очікуємо перший вантаж – 21 палету медичних засобів».
Як розповіла волонтерка, міжнародні партнери в основному постачають різне медичне обладнання. Вже забезпечили Сумщину трьома повноцінними стоматологічними кабінетами. «Їх обладнали для діючих військових і ветеранів війни. Для того, щоб безкоштовно лікувати зуби нашим котикам, як ми їх називаємо. Крім того, дуже багато обладнання надійшло для дитячих закладів. Нещодавно ми були в одному з таких, де опікуються дітьми з ДЦП. Привезли їм спеціальні велосипеди, стільчики, вертикалізатор (спеціальне обладнання, створене для переведення пацієнтів у вертикальне положення та пересування у приміщенні – авт.). Ви не уявляєте, як раділи ці діти і разом з ним вихователі!
Проте, напевне найбільше наші міжнародні партнери, особливо з Німеччини та Канади, нам допомагають з генераторами, зарядними станціями і подібними необхідними речами. Їх, передусім, передаємо на передову. За останні три роки отримали їх, мабуть, більше трьох тисяч. Крім того, генератори більшої потужності передаємо дитячим закладам, багатодітним родинам, для критичної інфраструктури Сумщини: теплоенерго, водоканал, лікарні…».
Дуже багато волонтери отримують автівок з Німеччини. Їздять за ними до кордону, привозять і передають як військовим, так і громадам Сумщини. Вже доставили три швидких, очікують на четверту. Евакуаційний автомобіль, який доставили з-за кордону, часто бачать на вулицях міста.
«Знаєте, це дуже приємна історія, коли назустріч тобі їде твоя «дитина», в якій є дуже велика потреба і яка робить важливу справу», – каже жінка.
Віталія розповіла, що їхня громадська організація допомагає різним військовим підрозділам.
«Хлопці, знаєте, це як сарафанне радіо: вони обмінюються інформацією, телефонують з різних куточків України, ми їм допомагаємо. Звичайно, у пріоритеті – передова. Тобто, якщо хлопці на даний момент на відновленні, то вони не будуть отримувати в першу чергу».
Оскільки волонтерський центр працює досить довго, він вже має своє ім’я, свою репутацію. Тому коли оголошують черговий збір, люди відгукуються. Щоправда, на п’ятий рік війни наповнення благодійного рахунку стає все млявішим… «Мусимо звертатися до людей, які нам раніше допомагали або зараз почали допомагати. Ну, зокрема, до різних бізнесових структур. Ми даємо їм рахунки, вони оплачують необхідні товари», – поділилася буденними питаннями жінка.
За словами Віталії, на постійній основі збирають кошти для купівлі сітки-основи і тканини (спандбонду) до неї, бо за місяць виготовляють дуже багато маскувальних сіток і їх не вистачає. Зараз черга на них складає близько трьох тижнів…
Сьогодні, як би дивно це не звучало, волонтери вже готуються до ще однієї можливої воєнної зими. Бо остання була для всіх надважкою. «І найважче було не тим людям, які сиділи у квартирах – хай без опалення, без світла, але в своєму домі. Найважче було хлопцям, які сиділи в холодних бліндажах. І треба було рятувати не тільки їхні життя, а руки, ноги, здоров’я. І ми вже працюємо над цим».
