Роман Степанович Шульга народився 28 березня 1987 року на Сумщині. В селі Грунь був його дім, тут жила його родина.
«Тато був добрим, щирим, працьовитим і чуйним. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Умів робити практично все, любив працювати, дбав про рідних і намагався зробити все, щоб удома було добре», – каже донька Аліна.
Вам також може сподобатися
У 2023 році Роман став на захист України. Спочатку він був солдатом стрілецького батальйону у 58 бригаді. Затим виконував завдання в окремому розвідувальному батальйоні імені Михайла Тиші. Рідні чекали кожного дзвінка, хвилювалися за його життя, молилися, щоб він повернувся додому живим і здоровим.
У тому ж році Роман Шульга отримав контузію та численні осколкові ураження. Після лікування приїхав додому на реабілітацію. А після відновлення, на початку грудня 2025-го, знову вирушив на службу.
«Тато захищав рідну Сумщину. Про бойові будні нам розповідав небагато. Але інколи ділився пережитим: бувало, не мали води, не було можливості отримати продукти. Розповідав, як намагалися виживати в надзвичайно складних обставинах, як рятували своїх побратимів, допомагали одне одному, але часом не мали можливості вивести поранених чи тих, хто опинився в небезпеці», – пригадує донька.
«Я потрібен хлопцям. Як вони без мене?» – ці слова часто чули рідні. У них – увесь Роман: його мужність, патріотизм, вірність побратимам і готовність допомогти навіть тоді, коли самому було важко.
Не раз траплялося, що дружина Марина, доньки Аліна та Аміна, мама Галина, батько Степан, брати й сестри хвилювалися та не знаходили собі місця, коли тривалий час Роман не виходив на зв’язок. Кожен день без звістки посилював тривогу. Але врешті чули його рідний голос.
«Перед своїм черговим днем народження тато приїхав додому. Ми всі провели разом чудовий час. Тато займався домашніми справами, допомагав батькам, грався з онуками. Хотів усе встигнути, усе зробити. Але того разу він був не таким, як завжди. Раніше, коли він приїжджав додому, був радісним, усміхненим, веселим. А під час останнього приїзду був тихішим і спокійнішим. Тоді ніхто не міг знати, що ця зустріч стане останньою», – не може змиритися зі втратою Аліна.
«Пока, доцю. Я тебе люблю», – сказав їй на прощання, а вона досі згадує, що тоді не обійняла його так міцно, як хотілося б. Вона поспішала й думала, що ще буде можливість побачитися…
Перед виходом на позицію Роман зателефонував дружині. Зв’язок був поганий, чоловік був втомлений і засмучений. Він сказав дружині, що дуже сильно її любить.
Відтоді родина чекала на дзвінок, на звістку, на повернення людини, без якої вже не уявляла свого життя. Але цей дзвінок назавжди змінив їхнє життя.
«Того дня мамі зателефонували з незнайомого номера і запитали: «Ви дружина Шульги Романа Степановича?» Мама відповіла, що так. Їй повідомили, що наступного дня приїдуть і все розкажуть. Її почало трусити. Вона вже не могла нормально говорити. Тоді я взяла слухавку і почала запитувати, що сталося, де тато. І почула: «Він загинув…»
У ту мить для всієї родини наче земля пішла з-під ніг. У болючу непоправну втрату важко було повірити, прийняти її.
Роман Степанович Шульга загинув 21 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в селі Новодмитрівка на Сумщині. «Ти віддав життя, захищаючи рідну землю. А ми збережемо пам’ять про тебе, про твою мужність, доброту та любов», – пообіцяли рідні, прощаючись зі своїм Героєм.
