Вам також може сподобатися
Ветерани і ветеранки повертаються до цивільного життя після війни з унікальним багажем досвіду, який часто включає не лише фізичні, а й психологічні травми. Їхня адаптація до мирного життя може бути тривалою та складною, а наше завдання як суспільства — допомогти зробити цей перехід якомога комфортнішим. Про те, як зрозуміти, як правильно поводитися поруч із ветеранами у повсякденному житті – на роботі, вдома чи у громадських місцях, розповідає Тетяна Жмуд, старший лейтенант медичної служби.
– Тетяно Віталіївно, чи існують універсальні принципи спілкування з захисниками, які повернулися з поля бою?
– Важливо дотримуватися основних правил, які допоможуть контактувати з ними.
“Якщо ветеран чи ветеранка самі ініціюють розмову, слухайте їх уважно”, радить лікарка Тетяна Жмуд.
Не запитуйте про травматичний досвід. Запитання на кшталт «Що ти бачив на війні?», «Як отримав травму?» або «Скільки людей ти врятував?» можуть викликати стрес та відчуття дискомфорту. Не всі ветерани готові або хочуть ділитися своїм досвідом. Якщо людина сама ініціює розмову, слухайте її уважно, ставте уточнювальні запитання, орієнтуючись на позитивні аспекти.
Будьте передбачуваними. Люди, які пройшли війну, часто на підсвідомому рівні реагують на будь-які несподіванки. Намагайтеся уникати різких рухів, раптових жестів чи голосних звуків. Якщо ви плануєте щось зробити (наприклад, наблизитися або торкнутися), краще попередити про це.
Проявляйте вдячність делікатно. Якщо ви хочете подякувати ветерану чи ветеранці, робіть це стримано. Усмішка, зоровий контакт, прикладання руки до серця — це прояви вдячності, які не викликають напруження. Якщо ж ви вирішили висловити подяку словами, уникайте зайвого емоційного забарвлення, адже ми не знаємо, як людина сприймає свій досвід.
Уникайте жалості. Жалість часто сприймається як знецінення досвіду ветерана. Це може створити враження, що ви вважаєте людину «жертвою» обставин, а не сильним і стійким індивідом. Натомість краще проявляти підтримку та повагу, визнаючи гідність людини.
Дотримуйтеся кордонів. Особисті кордони ветеранів — це важлива частина їхнього комфорту. Не торкайтеся людини без дозволу, навіть якщо це дружні обійми. Завжди запитуйте: «Чи можу я тебе обійняти?» Якщо раніше ви не мали такої практики, краще уникати фізичних контактів.
– Як уникати конфліктних ситуацій?
– Ветерани часто стикаються з внутрішньою тривогою, яка може проявлятися у вигляді конфліктів чи непорозумінь. Це їх спосіб впоратися з напруженням, що накопичилося під час війни. Важливо: не сприймати емоційні реакції як особисту образу, не провокувати суперечки або дискусії на складні теми, якщо людина не хоче їх обговорювати. Якщо ситуація стала напруженою, намагайтеся зберегти спокій і змінити тему розмови.
– Що варто знати про особливості фізичних проявів у ветеранів?
– Після війни чимало захисників стикаються з фізичними наслідками травм, які можуть включати мимовільні рухи м’язів або здригання. Це можуть бути наслідки контузії чи інших уражень нервової системи. Не акцентуйте увагу на таких проявах, щоб не викликати дискомфорт. Крім того, люди, які пережили ампутацію, можуть перебувати на різних етапах прийняття свого нового тіла. Уникайте будь-яких коментарів на цю тему, якщо людина сама її не порушує.
– Що порадите щодо етики спілкування в різних ситуаціях?
– Є чимало місць, перебування в яких для людей, які пройшли війну, стає доволі важким випробуванням.
На роботі. Ветерани часто мислять категоріями практичності та ефективності. Будьте конкретними у своїх запитаннях та пропозиціях. Перед тим як запитати щось особисте, подумайте, чи справді вам потрібно це знати.
У громадських місцях. Якщо ви побачили ветерана/ку на вулиці або в іншій публічній ситуації, не тисніть на нього/неї своєю увагою. Наприклад, якщо хочете висловити вдячність, зробіть це жестом або поглядом, а не голосно, привертаючи увагу оточення.
У колі друзів чи родини. Будьте відкритими до діалогу, але поважайте межі. Якщо розмова стає незручною, ви завжди можете змінити тему, поставивши запитання на кшталт: «А як тут було раніше?» або «Що було до цього?»
Пам’ятайте: люди, які повертаються з війни, часто відчувають втрату контролю над своїм життям і невизначеність майбутнього. Це викликає тривогу, яка може проявлятися у вигляді конфліктів чи інших реакцій, що суспільство вважає «незвичними». Наше завдання – створити для ветеранів умови, в яких вони зможуть почуватися прийнятими та цінними. Пам’ятайте: спілкуючись з ветеранами, ми будуємо міст довіри. Кожна дрібниця – ваше розуміння, такт і повага – стають частиною цього мосту, що допомагає ветеранам повернутися до мирного життя.
