Психологічна стійкість – це здатність людини реагувати на неочікувані стресові ситуації і відновлюватись або відносно швидко повертатися до звичної життєдіяльності. Як це зробити, розпитали в кандидата психологічних наук, доцентки Хмельницького національного університету Тетяни Матвійчук.
– Психологічна стійкість – це не те, що з’являється просто так. Інколи вона формується протягом життя, також є певний фундамент з відповідних рис особистості, – пояснює Тетяна Владиславівна.
Вам також може сподобатися
– То це вроджена риса характеру, чи її можна виробити протягом життя?
– Це двосторонній процес. З одного боку має бути певний тип темпераменту, який має власний перебіг нервових процесів, збудження і гальмування. Відповідно, нервова система дає можливість людині швидше повертатися до її звичного життя. А з іншого боку це те, що може будуватися протягом життя шляхом усвідомлення, рефлексії, шляхом побудови якихось нових способів мислення.
– А яка поведінка є ознакою психологічної стійкості у кризових ситуаціях?
– Будь-яка неочікувана ситуація є стресом. А на стрес ми реагуємо по-різному. Людям притаманні три таких реакції: бий, біжи або завмри. До активних реакцій належать: бий або біжи. Пасивна – завмри. Коли людина не опускає руки, коли відчуває необхідність якихось певних дій, які вона здатна контролювати, – це якраз поведінка психологічної стійкості. Якщо людина є активною, вона залишається активною не в плані гіперзбудженою, а активною в плані прийняття відповідальності і усвідомлення того, що вона здатна контролювати, і того, чого вона не здатна контролювати.
– А як адаптуватися до постійних змін та невизначеності? Чи існують певні звички, здатні зміцнювати наш психологічний імунітет?
– По-перше, коли ми стикаємося зі стресовою ситуацією, в нас змінюється наше мислення або наше ставлення чи сприйняття того, що відбувається. Тобто невизначеність – це про те, що зі мною знову щось відбувається, мені важко, я нічого не можу і так далі. І тут дійсно ми можемо говорити про те, що є речі, які залежать від нас, і є речі, які ми не можемо контролювати. Відповідно, ми можемо орієнтуватися на те, що в сфері нашого впливу. До прикладу, це наші щоденні буденні ритуали, наш певний розпорядок дня, турбота про власне здоров’я: від звичайної гігієни до певного харчування. Ми це можемо робити і таким чином ми можемо отримувати результат від наших дій. А от будувати плани і бути впевненими в тому, що вони здійсняться, ми не можемо. Не варто також постійно отримувати інформацію, яка нас ще більше розхитує. Для того щоб менше хвилюватися і тривожитися, треба обмежити перегляд телевізійних новин, новин в соціальних мережах… Особливо перед сном. Бо чим більше ми отримуємо тривожної негативної інформації, тим більше підвищується наш рівень тривожності. Відповідно, це порушує сон і не дає можливості достатньо відпочити для того, щоб бути ефективними на наступний день.
Наше тіло нас ніколи не обмане, воно завжди нам підказує, що з нами не все добре тоді, коли навіть ми усміхаємося, каже психотерапевтка Тетяна Матвійчук.
З іншого боку, якщо нам щось не вдається в силу тих чи інших зовнішніх впливів, можна трішки зменшити вимоги до себе з огляду на те, що була безсонна ніч, або, можливо, були якісь інші неспокійні обставини і так далі. Але при цьому не забувати про певні свої ранкові або щоденні традиції. Якщо до стресової події ранок починався з кави, то, напевно, варто до неї повертатися.
Важливо також переглянути свій графік фізичної активності. Прогулянка, якісь певні спортивні навантаження також досить добре дають можливість людині повернутися до звичного життя.
Людина – це соціальна істота, і без комунікації, без взаємодії їй досить важко. І тому, якщо є якісь певні хвилювання, з якими людина не може впоратися, то, звичайно, дуже важливо, щоб була підтримка друзів, рідних, оточення. Тобто було спілкування з тими людьми, з якими ми почуваємося комфортно і в безпеці. Дуже важливо, коли є коло підтримки саме тих людей, які мали схожий досвід. Бо не завжди певні обставини життя людини можуть бути зрозумілими для тих, хто з тим не стикався. Якщо ж такого кола спілкувань немає або дуже важко відкрити свої переживання, звичайно, є дуже багато організацій, які надають підтримку в сфері психічного ментального здоров’я.
– А чим відрізняється токсичний позитив, коли людина взагалі ігнорує проблеми, від справжнього позитивного мислення?
– Візуально цього не видно. Але може бути відчутно навіть для самої людини. Знаєте, коли ми одягаємо маску, то в певні моменти вона нам допомагає. А чим далі – вона навпаки починає нас руйнувати. І тому ми можемо почуватися якось недобре. Або щось відбувається з психосоматичним станом: зі сном, з харчуванням… Тобто коли людина каже, що все добре, але насправді це не так. І тут важливо бути чесним із самим собою. Наше тіло нас ніколи не обмане, воно завжди нам підказує, що з нами не все добре тоді, коли навіть ми усміхаємося ззовні.
Оптимізм, якщо ми говоримо про щирий оптимізм, він насправді дійсно допомагає людині шукати певні оптимістичні речі в тих важких обставинах, з якими ми стикаємось.
– Як людині дізнатися, що їй потрібна допомога фахівця, психолога зокрема?
– Тут варто звернути увагу на те, що змінюється в нашому звичайному психофізіологічному стані. До прикладу, якщо тривало порушується сон і людина не висипається. Зранку прокидається і відчуває втому, навіть якщо для сну була достатня кількість часу. Або коли навколо щось відбувається, а людина емоційно на це ніяк не реагує… Маю на увазі наче емоційне замороження: байдужість до якихось певних речей, які раніше приносили задоволення, відмова, небажання контактувати з людьми, з якими раніше було приємно спілкуватися, відпочивати, уникнення якихось певних розмов і так далі. Тіло теж підказує: людина не відчуває апетиту або переїдає. Тобто такі симптоми є якраз показниками того, що людина не справляється з тими викликами у житті, які є зараз навколо неї.
