Вичавлений лимон – часто так характеризують людину, яка віддала всю себе роботі і тепер нездатна щось робити. Важливо зауважити: це не банальна втома, а максимальна, гранична її ступінь. Що спричиняє подібний стан людини? Як трудоголізм впливає на здоров’я? Детальніше про це розповідає психолог, психотерапевт, травматерапевт Алла Линок.
– Працелюбність завжди була однією із головних чеснот людини. Але пересічним людям важко помітити грань між працелюбністю і патологічною залежністю від роботи. Насправді, варто лише трохи перестаратися, взяти роботу додому, затриматися надурочно, відмовитися від відпустки – і працівник уже має перші симптоми трудоголізму. Алло Сергіївно, в чому ж різниця між працелюбністю і трудоголізмом?
Вам також може сподобатися
– Щоб це зрозуміти, варто повернутись до першопричин. Ставлення до роботи формується в батьківській сім’ї. Змалечку дитина наслідує дорослих. Віра батьків в її спроможність, допомога, похвала та вдячність формують вмотивованість та працелюбність. Якщо людина спокійно ставиться до роботи – це про працелюбність. Так, у неї є мета забезпечити собі відповідний рівень життя, утримувати сім’ю, подорожувати, розвиватись… Але без фанатизму. Що ж до трудоголізму – то маємо справу із серйозною залежністю, яка формується за несприятливих обставин. В його основі – незадоволені потреби в безпеці, прийнятті, важливості та цінності, які спричиняють внутрішню напругу й часто не усвідомлюються людиною. Вимогливість, емоційний тиск, відсутність визнання, часта критика є причиною негативного самосприйняття та низької самооцінки. Щоб довести оточенню свою досконалість, дитина змушена докладати неймовірних зусиль. Отримала схвалення – «я хороша(ий)». Не отримала – «я нікчема». В такій гонитві формується невротична звичка ставити собі надвисокі планки й постійно їх досягати. Зазвичай трудоголізм є й частиною родинного сценарію, що передається із покоління в покоління, де з діда-прадіда всі важко працювали, а відпочинок не прописаний у свідомості й сприймається як щось непристойне та заборонене.
– Тож як розпізнати залежність від роботи?
– Основною її ознакою є непереборна потреба виконувати будь-яку роботу. В нормі після завершення робочого дня людина може переключитись та відпочити.
Залежна ж від роботи людина, попри гостру потребу у відпочинку, зупинитись і розслабитись не може. Вона уникає стану байдикування, бо за відсутності роботи відчуває дискомфорт, наче «не в своїй тарілці», пригніченість, апатію, тривогу, страх та провину. Можна помітити, як, закінчивши один проєкт, вона одразу береться за наступний або ж одночасно працює над кількома, але від самого результату не отримує довготривалого задоволення. Всі думки такої людини 24/7 спрямовані в роботу. Вона не здатна контролювати час її початку й завершення, постійно ставить до себе надвимоги, найменші помилки й невдачі сприймає як особисту катастрофу, бо у свідомості це є непереносимим свідченням власної недостатності.
– Кажуть, кожен трудоголік проходить кілька етапів. Які саме?
– Зазвичай на початку людина достатньо працездатна та постійно працює понаднормово, нехтує вихідними, лікарняними й відпусткою. На другому етапі псуються її стосунки з рідними й друзями, бо у списку пріоритетності вони перебувають далеко не на першому місці. Також страждають інтереси й хобі, з’являються перші ознаки виснаження та знижується продуктивність. На останньому етапі, якщо нічого не зміниться, у людини, залежної від роботи, розвиваються серйозні проблеми зі здоров’ям.
– Якої шкоди здоров’ю завдає трудоголізм?
– Рано чи пізно людина відчує втому й вигорання. Вона починає хворіти фізично й ментально. Тривожність, депресія й нав’язливі думки є вірними супутниками трудоголізму. Поступово порушуються сон, апетит і гормональний баланс та загострюються хронічні хвороби. Щоб подолати стрес і напругу, трудоголік вдається до інших залежностей – заїдає, запиває тощо, потрапляючи в коло нових проблем.
– Що порекомендуєте, щоб уникнути стану вичавленого лимона?
– Насамперед я рекомендую зберігати баланс між роботою й особистим життям.
Варто встановити межі й чітко визначати час початку й завершення роботи та наприкінці робочого дня давати мозку установку: «Сьогодні я вже не працюю. Продовжу завтра». Корисними можуть бути перехідні ритуали відмежування від роботи. «Роботу залишаю на роботі. Дорогою додому слухаю музику, вдома приймаю душ, відпочиваю». Це те, що допоможе мозку зрозуміти, що певна частина дня вже завершилась, тепер час для іншого. Обов’язково необхідно влаштовувати цифровий детокс. Якщо ви не військовослужбовець при виконанні й не хірург, якого чекають післяопераційні хворі, візьміть за правило дорогою на роботу і годину після не відповідати на телефонні дзвінки й не заходити в соцмережі. Психіка подякує вам за це. У кожного має бути віддушина, де можна перезавантажитись та надихнутись. Систематично робіть для себе те, що змусить заплющити очі від задоволення. Тримайте контакт з приємними людьми, які заряджають позитивною енергією.
Залежна від роботи людина, попри гостру потребу у відпочинку, зупинитись і розслабитись не може. Вона уникає стану байдикування, бо за відсутності роботи відчуває дискомфорт, пригніченість, апатію, тривогу та страх
Вчіться зміщувати фокус на позитивне мислення. Не скупіться на добре слово. Воно може змінити настрій на краще. Нагадуйте собі про хороші речі, які ви зробили протягом дня, і хваліть себе за це. Використовуйте свої методи зниження стресу. Медитації, йога, дихальні практики, будь-які приємні фізичні вправи допоможуть впоратися з важкими емоціями. Вчіться дбати про себе без сорому й провини. Чим якісніше ви відпочиваєте, тим більше енергії та продуктивності зберігаєте.
– Як людині, залежній від роботи, впоратися з трудоголізмом?
– Насамперед необхідно розібратися з причинами, за яких залежність виникла, та прибрати їх. Якщо людині не вдається впоратись самотужки, але є бажання й вмотивованість, може допомогти індивідуальна або сімейна психотерапія. Як тільки пропрацьовуються причини, людина заспокоюється, і більшість симптомів зникає самостійно.
– Чи досягають трудоголіки великих кар’єрних висот? Чи вважають роботодавці таких працівників кращими?
– Серед трудоголіків багато успішних людей. Та й власники бізнесів часто одержимі роботою. Зазвичай люди, залежні від роботи, є перфекціоністами, які прагнуть працювати ідеально, бути попереду, бо їхня самооцінка залежить від статусу та зароблених коштів. Завдяки цьому вони досягають значних успіхів та часто можуть займати керівні посади. Та є одне але. Вимогливість до себе та інших, внутрішня напруга й вигорання можуть бути причиною поганого настрою, який позначається на виробничих стосунках та продуктивності. Як кажуть, «що занадто – то не здраво». У всіх сферах життя: у здоров’ї, роботі, відпочинку, сім’ї, стосунках, хобі й особистому розвитку –важливо дотримуватись балансу. Саме він є міцним фундаментом психологічної гармонії й гарного самопочуття.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
