Цю багаторічну трав’янисту рослину ще називають «соняшник бульбистий», «земляна груша». Бульби топінамбура їстівні, його вирощують як кормову, технічну та харчову рослину.
«Топінамбур – це близький родич соняшника: і стебла, і квітки у них схожі, – розповідає городник із багаторічним стажем, агроном Вячеслав Шевчук. – Я зустрічав у літературі, є навіть така культура – топінсоняшник, яку створили шляхом схрещування топінамбура з соняшником звичайним. Раніше у селах топінамбур називали бульбою. Як розповідала моя мама, діти після зими викопували його і їли сирим. Гадаю, у них просто був авітаміноз, адже харчування не завжди було повноцінне. В теперішніх умовах культура споживання і вирощування топінамбура трохи змінилася. Нині є можливість купити його, а можна вирощувати вдома. Нам топінамбуром довелося зайнятися тоді, коли в сім’ї з’явився діабетик. Ця рослина значно знижує рівень цукру в крові, сприяє загоєнню ран у шлунково-кишковому тракті, має інші лікувальні властивості. Використовувати бульби топінамбура в їжу можна сирими, печеними, вареними, а також додавати до салатів. За своїм складом вони близькі до картоплі й за поживністю переважають багато видів городини, тож є цінним харчовим продуктом не лише для діабетиків».
Вам також може сподобатися
Для висаджування топінамбуру господар радить обирати ті ділянки, де не проводиться оранка: у кутку городу, в незручних місцях. Це необхідно для того, щоб не розповсюдити його по всій площі, бо вивести цю рослину проблематично. Посадивши топінамбур на краю ділянки, можна мати не лише овочеву плантацію, а й природну огорожу, яка надійно захистить посадки від холодного вітру. Восени ж після обрізування стебел на півметровій висоті ця огорожа буде смугою снігозатримання.
«Раніше ми садили порівняно великі ділянки (дві-три сотки) топінамбуру і використовували його для годівлі корів, – продовжує розповідь Вячеслав Павлович. – Навесні, коли худобі не вистачало вітамінів, мікроелементів, я мив бульби топінамбура і давав корові – відро на день. Не було проблем ні з жирністю молока, ні з надоями. Годував худобу і зеленими стеблами топінамбура, які зривав не повністю, десь наполовину, щоб не вплинути на урожай. Кролі теж добре їх їдять. Бульби топінамбура – чудовий корм і для свиней. А ще топінамбур – одна з провідних біоенергетичних культур. Зважаючи на високу його врожайність і значно менші виробничі витрати, собівартість спирту з топінамбуру є набагато нижчою, ніж із картоплі або зерна».
Щодо агротехніки агроном зазначив: вирощувати топінамбур досить просто, у догляді він невибагливий. «Висаджувати культуру можна з осені, а також навесні – рослина зимостійка, витримує температуру до сорока градусів морозу, – стверджує він. – Садити топінамбур краще у період між висаджуванням картоплі і кукурудзи, коли ґрунт прогріється до шести-восьми градусів. Бульби при висаджуванні можна ділити, розрізати. Висаджую топінамбур точно так, як і картоплю – під лопату, ті ж маркери, така ж схема: в ряду – пів метра відстань між гніздами, між рядами – сімдесят сантиметрів. Бажано вносити гній або складнозмішане мінеральне добриво. Гербіцидів не застосовував жодних. Щоправда, кілька разів треба просапати, а потім він сам бореться з бур’янами, особливо в наступні роки. У наших кліматичних умовах топінамбур ціле літо обходиться без поливу, але наприкінці серпня – на початку вересня для зав’язування бульб він потребує води. Щоб отримати високий урожай, треба обов’язково поливати. Сама ж рослина боїться перезволоженого ґрунту й на болоті рости не буде. Урожай в перший рік високий – з одного корча, як правило, можна зібрати велике відро бульб, а в наступні роки він зменшується. Бульби розміром від горіха до кулака, нестандартної циліндрової, грушоподібної або округлої форми з опуклими бруньками. На одному місці топінамбур може рости багато років. Ці рослини легко культивувати, їх можна залишати практично без догляду, вони стійкі до хвороб і шкідників. Культурні сорти топінамбуру цвітуть і розмножуються насінням, ми ж розмножували його виключно бульбами, як і картоплю. Збирати врожай можна і навесні, і восени».
Залишені після збирання дрібні бульби здатні утворювати на наступний рік порість, яка ускладнює можливість вирощувати після нього інші сільськогосподарські культури. «Ця культура не надто поширена, оскільки є проблема зі зберіганням її плодів, – констатує Вячеслав Шевчук. – У бульб топінамбура тонка шкірочка, яка не захищає від механічних ушкоджень і в’янення. Тож бульби, які викопують восени і зберігають у підвалі, обов’язково потрібно пересипати піском, інакше вони зогниють. Зібраний навесні урожай (вимиті й розфасовані у пакети бульби) ми зберігаємо в холодильнику, але не в морозильній камері».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
