Коли Віктор та Ганна одружилися, почали замислюватися про власну справу, вирішили: нехай маленький бізнес, але свій. «Я за освітою бухгалтер, Віктор — художник, реставратор, — розповідає Ганна. — Чоловік хотів, щоб наш майбутній бізнес мав творчу складову і разом з тим приносив дохід. Якось ми подорожували і побачили невеличку локацію лаванди. Чоловік зацікавився: що це за рослина, чим корисна, що з неї можна зробити. І ми почали шукати інформацію про лаванду. Дізавшись більше, зрозуміли, що хочемо займатися лавандою».
Перші саджанці майже не прийнялися
Вам також може сподобатися
«Спершу планували засадити лавандою гектар землі. Але нас підтримали рідні, ми знайшли більшу земельну ділянку, купили саджанці, — продовжує Ганна. — Засадили аж шість гектарів. Планували, що вироблятимемо лавандову ефірну олію. Та, на жаль, у нас прийнялося лише десята частина саджанців. Просто тоді ми ще не мали достатньо знань і не зрозуміли, що посадковий матеріал був неякісним». Було дуже прикро, але вперті молоді люди не відмовилися від своєї мрії. «Так, ми засмутилися, — розповідає жінка. — Однак перша невдача, мабуть, тільки додала сил. Ми викорчували засохлі саджанці. А ті кущики, що прийнялися, поділили і розсадили. Докупили нових. Щоправда, вже ретельно перевірили продавця». Так наступного року засадили лавандою вже 16 гектарів поля. Спершу не планували, що це буде туристична локація, зосередилися на виробництві ефірної олії. «Коли лаванда вже майже відцвітає, ми спеціальною машиною зрізаємо цвіт, відправляємо його на парову дистиляцію і виготовляємо ефірну олію», — пояснює жінка.
Помилуватися красою лавандового поля приїжджають з усієї України
Усі знають, наскільки гарна лаванда, коли цвіте. А який аромат! Він заспокоює, розслабляє і вселяє надію, що все неодмінно буде добре. Ось і молоді підприємці не могли приховувати красу свого лавандового поля. І коли лаванда достатньо підросла, у 2023 році організували масштабне відкриття лавандового поля. Сьогодні ця лавандова локація приваблює туристів з усіх куточків України. Того ж року молоді люди відкрили завод з переробки лавандової ефірної олії та освоїли виробництво сувенірної продукції. «Адже, приїжджаючи на лавандове поле, відвідувачі хочуть не лише відпочити і зробити гарні фото. Вони хочуть ще купити на згадку щось лавандове, — пояснює Ганна Гуцул. — Так почався ще один напрямок нашої роботи — крафтове лавандове виробництво». Тут відвідувачі можуть купити лавандові саше, мило, свічки, сіль, чаї, сиропи. Зі своїми виробами підприємці беруть участь у різноманітних фестивалях та ярмарках. Продукцію реалізовують також через інтернет, щось продають у спеціалізованій крамничці в Чернівцях. А ефірну олію продають косметичним фабрикам. Щоправда, повномасштабна війна внесла корективи і у лавандовий бізнес: «Виникли проблеми з реалізацією ефірної олії за кордон. Ми виготовляємо екологічно чисту олію. Але іноземним покупцям потрібно впевнитися у цьому — перевірити грунти, наприклад. А у нас війна, вони цього зробити не можуть. Україна ж велику кількість ефірної олії не споживає. Тож це теж такий виклик сьогодення». Крім іншого, підприємці продають і саджанці лаванди. «Тож рук не опускаємо, працюємо, даруємо людям радість, — каже Ганна. — Незабаром відкриватимемо новий лавандовий сезон, який зазвичай триває близько місяця. Для туристів організовуємо ярмарки, лотереї».
Заради допомоги об’єдналася вся громада
З перших днів повномасштабної війни Ганна та Віктор активно долучилися до допомоги українцям, які шукали порятунку від війни на Чернівеччині, та воїнам ЗСУ. Маленьке село, де мешкає близько 400 жителів, у найважчі часи прийняло 250 переселенців. Ганна та Віктор згадують, що вже 24 лютого у них проживало 20 людей із Житомира. Разом із сусідами подружжя перетворило покинутий дитячий садок, місцеву школу, церкву та власні домівки на тимчасове житло для переселенців.
«Іноземні волонтери дивувалися, як ми зорганізувалися за один день. А рецепт простий: написали у групу — і люди одразу знесли подушки, ковдри, посуд та закрутки», — діляться Гуцули. Вони наголошують: це не особиста заслуга, а спільна справа кожного жителя села.
Громада не лише приймала внутрішньо переміщених осіб, а й пекла домашню випічку для переселенців та Захисників. Сьогодні ця підтримка триває — село активно допомагає своїм землякам на передовій. Деякі родини переселенців пустили тут коріння і живуть уже четвертий рік. Хоча опіку над переселенцями згодом передали міській владі, Ганна та Віктор продовжують допомагати людям продуктами та забезпечують їх робочими місцями.
Попереду в активістів — нова добра справа: 27 червня на лавандовому полі планують провести благодійний фестиваль району, де будуть безкоштовні обіди, квести та відпочинок для дітей з інтернатів, родин військовослужбовців та сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Лаванді краще виділити сонячну ділянку
Лаванду, розповідає Ганна, найкраще висаджувати восени — у вересні-листопаді або навесні — у березні-квітні. «З нашого досвіду скажу, що найкраще лаванда приймається при осінній посадці. Лаванда — рослина невибаглива, проте любить сонце і не любить надлишку вологи. Перші два тижні після посадки її слід поливати приблизно через день. А далі вона вкорінюється і не потребує частого поливу, адже це гірська рослина, у природі вона росте між камінням, в скалах, тому не надто вибаглива, але любить сонечко. Після кожного цвітіння квіти потрібно обрізувати. З них можна сформувати сухоцвіти або ж пошити маленькі мішечки і класти під подушку — лаванда має заспокійливу дію. А можна повісити у шафі — рослина відлякує міль й інших комах».
Сьогодні родина Гуцулів активно готується до нового лавандового сезону, який планують відкрити 20-21 червня. І своєю діяльністю доводить, що краса здатна не лише милувати око, а й об’єднувати людей навколо спільної мети. Їхнє лавандове поле стало символом відродження громади. Ганна та Віктор створили не просто успішний бренд, а справжній осередок краси, тепла і надії.
