Хто хоча б раз увесь день провів за чисткою моркви, починає трохи її недолюблювати. Перевірено на собі. В один із вихідних днів я вирішила це спробувати, знайшовши в соціальній мережі заклик на «вільні руки для чистки овочів». Так почалося моє знайомство з чудовою командою волонтерок з Хмельницького.
Допомагають чистити овочі тут і молодь, і люди похилого віку. Є серед них хмельничани, є переселенці. За роботою в «морквяному колі» точаться розмови про все на світі: війна, як пережили окупацію та вибиралися, в кого де залишилися родичі та за яким рецептом краще готувати зрази.
Вам також може сподобатися
Робота йде по колу: якщо втомився чистити, можеш почати мити
Морква, яка сниться ночами
Кількість овочів, які необхідно почистити для подальшої обробки, тут вимірюється тоннами. Перебрати, помити, навантажити в ящики і почистити. Робота йде по колу: якщо втомився чистити, можеш почати мити. А той, хто більше за всіх начистить моркви, отримує «винагороду» – йде чистити картоплю або буряки. До речі, дівчата, які волонтерять тут постійно, жартують, що вже більше не їдять картоплю вдома у будь-якому вигляді, а також у снах бачать моркву.
Кількість овочів, які необхідно почистити для подальшої обробки, тут вимірюється тоннажами
Таким чином йде підготовка овочів для подальшої обробки та закладки їх у сушарки. Морква, буряк, картопля, капуста та зелень – так з’являється основа для сублімованих борщів та супів, які фасують і потім відправляють бійцям на передову.
Поєднати основну роботу та волонтерство
Громадська організація «Волонтерський Лідер» була офіційно зареєстрована у Хмельницькому в липні минулого року, розповідає Ніна Корнієнко, волонтерка за діяльністю та ріеєлтор за основною професією. Команда наразі складається з 20-ти постійних волонтерів, та близько 200 людей, які приходять на допомогу у свій вільний від роботи та справ час.
«Коли почалася війна в лютому, у нас не стояло питання виїзду закордон, – розповідає волонтерка. – Ми одразу поїхали на базар, скупили бочки і сказали, що будем щось робити. У перші дні ми готували та привозили їжу поліцейським, які ночували у відділках. Через декілька днів під свою діяльність взяли приміщення у гуртожитку та збільшили об’єми приготованої їжі до 170 літрів двічі на добу».
Команда наразі складається з 20-ти постійних волонтерів, та близько 200 людей, які приходять на допомогу у свій вільний від роботи та справ час
Паралельно з цим група волонтерок щодня готувала від шестисот до півтори тисячі налисників, які відвозили на залізничний вокзал. А там передавалися просто у вагони людям, котрі їхали транзитними поїздами на захід. Окремо випікали смаколики для бійців ЗСУ.
«І цей весь об’єм ми робили за один день в кухні у власній квартирі, – згадує Ніна Корнієнко. – Так все і починалося. Рівно через три місяці потік транзитних поїздів зменшився. Ми відпустили людей, і почали орієнтуватися тільки на потреби ЗСУ. Тоді у нас лишилися овочі, які треба було зберегти. Вирішили засушити. Сушимо і до тепер».
Кожен, хто тут допомагає, розповідає волонтерка, поєднує цю діяльність з основним місцем своєї роботи. За себе особисто говорить, що зароблені гроші частково вкладає у волонтерську справу.
«Мій чоловік також тут зі мною постійно. Тут зустрічали разом і Новий рік, і Пасху, і дні народження. Це вже наша велика дружня родина», – зазначає волонтерка та засновниця ГО «Волонтерський Лідер».
Найкраща їжа для фронту
Сублімовані борщі та супи волонтерки вважають найкращою їжею для приготування у фронтових умовах. Відмічають, що не все може доїхати до місця призначення у свіжому вигляді. А процес сушіння не тільки зберігає смакові якості овочів, але і їх корисність. Тим більше, що технологія сушки овочів була відома волонтеркам ще за мирних часів.
Оброблені та подрібнені овочі завантажують у сушарки, сушать городину цілодобово
За власні та донатні кошти організація закуповує моркву та капусту безпосередньо у фермерських господарствах. Серед них є ті, хто віддає частину овочів безкоштовно. Волонтери вдячні за такі дарунки, отримані овочі ретельно відбирають для подальшої обробки. Інші необхідні овочі та зелень привозять небайдужі люди.
Необхідні овочі привозять небайдужі громадяни зі всієї області. Фото: з фейсбуку ГО “Волонтерський Лідер”
Як розповідають волонтери, не тільки складно вручну почистити тонни овочів. Складнощі, наприклад, виникають при подальшій обробці овочів. Лідируючі позиції тут займає картопля.
«Конкретно картоплю треба відварювати, нарізати кубиками, потім полоскати і вимивати крохмаль. І тільки потім вона завантажується в сушарку. До речі, картопля – єдиний овоч, який в процесі сушки має не дуже приємний аромат, але у висушеному вигляді потім він зникає. Та і сохне картопля найдовше зі всіх овочів», – говорить Ніна Корнієнко.
Картопля – єдиний овоч, який в процесі сушки має не дуже приємний аромат, але у висушеному вигляді потім він зникає
З картоплею експериментували і тоді, коли вибирали між «гарячою кружкою» та пакетом «для варки». Для того, щоб картопля добре запарилася, її необхідно було в суміш додавати повністю перемелену. Тоді волонтеркам не сподобався вигляд перемеленої картоплі в готовій страві: бо картопля в борщі у вигляді «каші» – це не те, що надихає.
«Їжа повинна бути гарною, як би це дивно не звучало, – зауважує волонтерка. – Все таки спочатку їжу люблять очі, і тільки потім смакові рецептори. Тому наш борщ – тільки з цільними кусочками».
За 20 – 30 хвилин з одного пакунка вдається приготувати сім літрів готової першої страви. Це готовий обід для 14 чоловік. Серед запропонованого асортименту – 8 супів та червоний борщ. Зелений борщ у волонтерок на стадії «технологічної розробки»: дівчата експериментують з термообробкою курячих яєць.
Є також і окрема «гаряча кружка»: до її складу входить протеїн, цукати різні пластівці, горіхи і сухофрукти та сухе молоко. Фасує такі сухі сніданки Марія.
Хмельничанка Марія допомагає фасувати сухі сніданки
19-річна студентка з Хмельницького почала волонтерити ще минулого літа. На оголошення про допомогу дівчина натрапила в одній із соціальних мереж, тоді почала самостійно вдома заготовляти сушену зелень, а згодом приєдналася до дружнього колективу безпосередньо.
Буває важко, але хто, як не я?
Більше 50 тисяч пакунків за весь час вже було зроблено та передано українським військовим. До речі, бійці полюбляють смакувати саме червоним борщем та гороховим супом.
Бувають дні, розповідає волонтерка, коли сил вже не вистачає – ні фізичних, бо повертаєшся додому пізно вночі, а зранку знову цілий день на ногах, ні емоційних, бо іноді отримуємо від хлопців фото та відео, які просто «розбивають».
Більше 50 тисяч пакунків за весь час вже було зроблено та передано українським військовим. Фото: з фейсбуку ГО “Волонтерський Лідер”
«Проте, саме зворотній зв’язок від наших захисників дуже мотивує. Я знову збираю себе до купи і кажу собі: «Хто, як не я?». Ми повинні це робити до тих пір, допоки це необхідно», – зазначає хмельничанка Ніна Корнієнко.
Читайте також: Квадрокоптери, дитячі малюнки та смаколики з Хмельницького на передову: як працює «Волонтерська пошта»
