Другокласник Тимофій Ковалевський різні історії вигадував з раннього дитинства. Усвідомлено хлопчик читав вже у чотири роки, а букви вивчати почав років з двох, пригадує його мама, пані Тетяна. Тому те, що у свої сім років він став автором власної книжки, для цієї талановитої дитини – не дивина. Спонукали хлопчика до такої активності, на жаль, страшні для нашої країни події – повномасштабна війна. Нині всі українські діти важко переживають цей період, проте не всі знаходять у собі сили бути активними. Навіть дорослі, що вже казати про дітей.
А Тимофій з мамою ходили і нині продовжують ходити у вінницький волонтерський центр, де плетуть маскувальні сітки для потреби війська. Там познайомилися з волонтеркою Катериною Марценюк, котра дуже підтримувала бажання Тимофія допомагати нашим Захисникам. Натхненний хлопчик озвучив, що хоче допомагати не лише руками, а навіть коштами. Проте, щоб цей спосіб допомоги був не схожий на інші. І тоді батькам на думку спала ідея видати його казки, котрі бабуся змалку записувала, коли онук ще не вмів писати.
Вам також може сподобатися
Тетяна Ковалевська з сином пішла в місцеву друкарню, де редактор Олена Добрянська привітно зустріла хлопчика та власне таку ідею допомоги армії. У Тимофія було дві ілюстрації до своїх історій. З рештою допомогла пані Олена, а також безкоштовно зверстала книгу. Батьки заплатили за собівартість друку. І так побачила світ «Збірка казок Тимофія Ковалевського» – п’ять історій, які будуть цікавими ровесникам хлопчика. Фіксованої ціни, за яку можна купити книжку, немає. Адже всі кошти, виручені з її продажу, ідуть на підтримку військових.
«Зазвичай це орієнтовно 100 гривень, адже люди, котрі купують, розуміють, що платять власне не за книжку, а підтримують таким чином і армію, і творчу ідею сина, – розповідає Тетяна Ковалевська. – Проте були й високі ціни на збірку. Моя колега, наприклад, придбала примірник за 1 500 гривень – це найбільша сума. Співробітники чоловіка купували по 700-800 гривень. Таким чином вдалося зібрати понад 20 тисяч гривень. Кошти через волонтерку Катерину Марценюк вдалося передати військовим. У подяку Тимофій отримав від бійців прапор, ними підписаний. Син сказав, що це – найбільший його скарб, і він його берегтиме, щоб показати своїм дітям…»
На цих словах у пані Тетяни в голос прокрадаються щемливі сльози. Сльози гордості за сина, котрий росте небайдужим, з великою любов’ю до власної країни. І водночас сльози через те, що наші діти живуть у час, коли навіть малечі доводиться вигадувати способи, як допомогти війську, щоб сильні Захисники могли здолати ворога, котрий зазіхає на мирне життя цілої країни.
Приклад маленького вінничанина показовий тим, що кожен на своєму місці може робити посильні кроки для підтримки армії. Окрім вже виданої книги, Тимофій планує наступну. Проте, незважаючи на такі творчі плани, вони продовжують із мамою та маленькою дворічною сестрою Мирославою ходити у волонтерський центр, де плетуть маскувальні сітки. За свою усвідомлену позицію та волонтерську діяльність учень 2-А класу гуманітарної початкової школи №25 Тимофій Ковалевський отримав стипендію міської ради. Подання на отримання стипендії свого вихованця було від керівництва школи, де навчається Тимофій.
[…] талановитим хлопчиком з Вінниці ми вже розповідали. Тоді люди дізналися, що Тимофій, бажаючи підтримати […]