Вам також може сподобатися
Юрист Леонід Федевич з Львівщини пішов захищати країну ще в 2014 році. Він був бійцем у батальйоні імені генерала Кульчицького, котрий сформували з добровольців Самооборони Майдану. Чоловік воював до 2016 року. Тоді, коли загострення ситуації нібито спало, було багато звільнень з батальйону. А у 2022 році Леонід з першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну знову добровольцем вирушив захищати країну. О восьмій ранку 24 лютого він уже був у військкоматі. Тепер служив у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила – до вересня 2022 року. Тоді чоловік отримав поранення, проте під час лікування у госпіталі у нього виявили хронічні хвороби, котрі не дозволили воювати далі.
Від війська до кузні
Проте зв’язок із фронтом та побратимами не розірвався. Нині Леонід завдяки своєму сімейному бізнесу має змогу допомагати армії, чим й активно займається. Його з синами сімейна справа має назву «Творча майстерня Федевичів». Розпочалося усе з того, що молодший син Леоніда Михайло працював ковалем, найнятим працівником. Йому це дуже подобалося і було вельми цікаво. Так юнак почав потроху купувати інструменти й сировину для себе, щоб самому робити ковані вироби. І коли у їхньому гаражі назбиралося цього вдосталь, то й спробували виготовляти.
«Я сам не коваль, – зізнається Леонід Федевич, – більше працюю з паперами. Але після того, як хлопці спробували, їхня справа зрушила з місця. У 2020 році офіційно зареєстрували підприємство у Трускавці. Було одне замовлення, котре стало поштовхом, щоб наша справа розвинулася. У 2021 році ми встановили на могилі воїнів УПА у селі Верхнє Синьовидне Сколівського району пам’ятник у вигляді хреста заввишки 2,5 метра. Річ у тім, що замовники шукали, хто б зробив подібну роботу. Одні з ковалів запросили за це понад мільйон гривень. А ми зробили за 120 тисяч, бо не хотіли наживатися на святих речах».
Пан Леонід пригадує, що саме після цієї роботи замовлення пішли масовіші, люди переказували одне одному творців-ковалів, радили Федевичів. Згодом встановили подібний хрест у Стебнику на меморіалі загиблим за Україну. У Бориславі Михайло виготовив пам’ятник либаку (це робітники, котрі видобували нафтопродукти найпримітивнішим способом ). А 1 березня цього року у Дрогобичі відкрили алею пам’яті, до якої як майстри долучилися ковалі Федевичі. «Такі речі працюють краще, аніж будь-яка реклама, – переконаний Леонід. – Хоча співпраця з Українським ветеранським фондом, окрім закупівлі обладнання, передбачала й рекламу, проте мені здається, що саме «сарафанне радіо» більше спрацювало на поширення інформації про «Творчу майстерню Федевичів».
Нині родинна кузня діє у складі Леоніда Федевича та його синів – молодшого Михайла, котрий працює більше руками, та старшого Андрія, який проєктує вироби. Ще до команди доєдналася майбутня невістка – вона також дизайнер, працює за комп’ютером. Михайлу як майстру немає рівних, його золоті ковальські руки творять з металу дива!
Сімейна й волонтерська справа
Дружина Леоніда Федевича Оксана Костецька, як і чоловік та сини, також волонтерка. Вона вишиває й пише картини, котрі продає на аукціонах, переважно за кордоном, а кошти спрямовує на потреби Збройних сил України. «Я вам скажу, що моя квартира – то є волонтерський склад, – ділиться пан Леонід. – Люди приносять, а ми надсилаємо за запитом посилки бійцям – тим, кого я знаю особисто. Вони нині воюють у різних підрозділах, але я довіряю їм. А мені довіряють люди, котрі приносять допомогу. Потреби найчастіше визначаються по телефону. Напрямки – медицина, продукти харчування. Можна сказати, ми закриваємо дрібні потреби, але такі важливі для бійцівм. Самі купуємо, що треба, з прибутку від ковальського бізнесу. Також виготовляємо буржуйки. Це безперервний процес. Взимку робимо печі, а влітку збираємо сировинну для них – баки, газові балони і тому подібне. Ми навіть не рахували, скільки їх виготовили загалом за час великої війни, адже вже протягом двох років допомагаємо хлопцям грітися».
Це важлива справа – допомагати бійцям на фронті й тримати економіку в тилу. Чим і активно займається небайдужа до долі країни родина Федевичів.
