У рідному селі Реклинець, що на Львівщині, Михайло Васильович із Зіновією Степанівною народили та виховали трьох дітей. Дорослі сини та донечка вже й самі стали надійним плечем для батьків.
Найменший, Володимир, з січня 2014 року був активним учасником Революції Гідності у складі 10-ї Сотні Самооборони Майдану, де й отримав позивний «Живчик». А згодом добровольцем вступив до лав ЗСУ. Пройшов Водяне, Опитне, до останнього дня захищав Донецький аеропорт. Отримав важке поранення. Демобілізувався.
Вам також може сподобатися
«У січні 2021 року Володя підписав контракт із ЗСУ, – розповідає брат Василь. – А через рік звільнився. Проте вже в квітні 2022-го його призвали на захист країни. Був снайпером-розвідником. Навіть місяця не пройшло, як отримав поранення на Харківщині. Після недовгого лікування та відновлення – знову на передову. У листопаді ми отримали важку звістку, що під час бойових дій на Донеччині Володя загинув. Як розповіли його побратими, він ще з двома військовими пішов на дорозвідку. Хтось із них натрапив на розтяжку… На жаль, брат не вижив».
Володимир Коляда загинув у листопаді 2022 року на Донеччині. Фото з сімейного архіву.
Поховали Володимира Коляду в рідному селі. Йому назавжди буде 33. У нього залишилася донька-школярка. За свою військову службу та захист України Герой отримав чимало нагород. Серед них: медалі «Захиснику Вітчизни», «За жертовність і любов до України», «За військову службу Україні».
«Ще у 2018 році, коли Володя жив цивільним життям, я порадив брату зайнятися вирощуванням ягід, бо вже чув про багато успішних прикладів започаткування подібних бізнес-ідей військовими, – пригадує Василь. – У нас біля хати було два гектари землі – батько приватизував. От на ній і вирішили спробувати розпочати ягідну справу. Спочатку посадили 30 кущів лохини, затим – полуниці, малину. Свій кооператив назвали «Медова ягода». Батько, колишній агроном, постійно допомагав мудрими порадами, особливо тими, які стосувалися захисту і підживлення рослин. З часом у цей бізнес включилася й сестра Надія. У її обов’язки входили догляд за культурами, їх збір та продаж урожаю. Я здебільшого займався фінансовою частиною справи залученням коштів через гранти, проєкти… Володя ж був на доставці, перевезенні, збиранні – словом, займався фізичною роботою. Коли ж він пішов до війська, ми всі продовжували його справу».
За словами Василя, попервах проблем зі збутом ягід не було. А от з початком повномасштабного російського вторгнення для їхнього бізнесу настали нелегкі часи.
«Закупівельна ціна впала настільки, що не окуповувалися навіть затрати. Тож думали, чи варто збирати вирощене. Вирішили спробувати заморожувати наш урожай. Знайшли у Жовкві потужності й завантажили на зберігання близько 700 кілограмів ягід, які не продали. Затим прийшла ідея їх переробки на пастилу», – розповів Василь.
Для виготовлення пастили потрібні яблука. Їх родина купувала у місцевого фермера. Згодом до свого ягідного асортименту додали придбані сливи, груші та апельсини. І постійно думають над іншими різновидами.
«Для розвитку бізнесу нам вдалося взяти участь у проєкті й залучити кошти міжнародної організації. До них доклали частину власних і купили холодильник. Тож вже маємо де зберігати ягоди. Як сім’ї загиблого воїна Український ветеранський фонд допоміг нам придбати вантажний автомобіль з холодильним обладнанням для перевезення урожаю. У процесі реалізації – придбання оприскувача для догляду і захисту рослин. З коштами допомагає грант від ООН», – поділився результатами співпраці Василь.
Сім’я і досі не може змиритися зі своєю надважкою втратою – загибеллю Володимира. Рідні роблять все можливе, щоб його справа жила і роз-вивалася. Нещодавно Герою відкрили пам’ятну дошку в його рідній школі.
«Вже більше двох років ми намагаємося завершити розпочату ще за життя брата історію з виділенням землі Володі як учаснику АТО, – зауважив Василь. – Ще у 2021 році подали документи в міську раду, там затягують із прийняттям рішення. Потім почалася велика війна. Брат загинув… Сподіваємося, що хоч батькам її виділять. Однак потрібно починати все спочатку». У дружній родині все звикли робити разом. І працювати якнайкраще. Радіють успіхам також спільно. Але, як би не розростався сімейний бізнес, «Медова ягода» завжди буде і гордістю, і сумом. Бо неодмінно нагадуватиме батькам, братові і сестрі їхнього Володю.
Михайло Васильович із Зіновією Степанівною ініціювали встановлення у Реклинцях каплички для вшанування загиблих Захисників. Її планують звести власним коштом. Вже отримали дозвіл від міської влади та почали підготовчі роботи. Батьки хочуть, аби наших Героїв люди пам’ятали та згадували їхню жертовність у щирих молитвах.
