Новий, 2023-й, рік Марія готувалася зустрічати сама з дітьми. Семирічний Андрійко та чотирирічна Тетянка теж розуміли, що тато Максим – на війні. Він захищає їх та Україну від підступних ворогів. Але десь глибоко в душі кожен з них сподівався на диво. Що на це довгоочікуване свято тата хоч на день-два, але відпустять додому…
– Скоро дідусь привезе ялинку, треба встановити і прикрасити. Допоможете? – повідомила дітям Марія. – Все ж свято. Будемо проводжати старий та зустрічати новий рік. І звичайно ж, загадувати бажання.
Вам також може сподобатися
Андрій і Тетянка радісно заплескали в долоні. Діти теж дуже чекали на свято, в школі і садочку готували подарунки мамі й татові, бабусям і дідусям.
– А як же ту ялинку ставитимемо, коли наш Мурчик стільки шкоди робить? – раптом схопився хлопчина. – Це ж він нам може всі іграшки побити, ще й ялинку перевернути.
– А ми його не будемо пускати в цю кімнату. Лишень, коли ми тут будемо, пильнуватимемо за ним, – запропонувала мама.
Мурчика лише навесні привіз з Донеччини Максим. Руде кошеня прибилося на позиції військових та тремтіло голодне від холоду. Хлопці відгодували, прихистили тваринку. А коли чоловік отримав довгоочікувану відпустку, вирішив відвезти чотирилапого «вояку» сину й донечці. Щоб нагадував їм про нього. Андрій і Тетяна давно мріяли про котика, проте все ніяк не наважувалися завести хатнього улюбленця. Але наче сама доля привела рудого вусаня в окоп до Максима. Про те, як зраділи дітлахи новому членові родини, годі й казати. Обіймали тата, тішилися зустрічі та кортіли взяти на руки пухнастика, який зручно вмостився у нього на колінах і ніяк не хотів йти до малих. З часом йому таки довелося освоїтися в новій оселі та подружитися з рідними Максима. Бо чоловік повернувся виконувати свій військовий обов’язок. Мурчик був дуже розумним та допитливим. Проте цей рудий красень надто полюбляв досліджувати щось нове, перевіряти шухляди, діставати речі, пробувати на зуб різні предмети… Тож коли приходив з вулиці додому, всі намагалися не залишати на видноті жодного предмета, який міг розбити Мурчик.
На диво, котик спокійно спостерігав, як у кімнаті встановлювали зелену красуню, як на ній з’являлися блискучі кульки та шишки, довжелезні гірлянди. Кілька разів він підходив, щоб понюхати деревце та погойдати лапкою кілька іграшок.
– Не можна, Мурчику, – хитали пальцем йому під носом. І він наче розумів. Ще трохи поспостерігавши за клопотами людей, рудастик знайшов свого м’ячика та почав бавитися. Про всяк випадок, закінчивши прикрашання ялинки, Марія з дітьми покликали котика в іншу кімнату, міцно зачинивши двері в цю.
До Нового року залишався один день. Майже всі наїдки були готові, в хаті прибрано, подарунки приготовані. Вирішили скласти всі пакунки і коробки під ялинку, щоб у новорічну ніч обмінятися ними. Не забули й про тата: поки що під гілкою розмістили нову книгу його улюбленого письменника. А набір термобілизни, який рятує від холоду взимку, вже поїхав на передову, щоб рідний встиг отримати до свята. Книжку ж прочитає, коли повернеться додому. Звісно ж, і для Мурчика приготували сюрприз – у маленькій коробочці чекала свого часу маленька сіра мишка зі сріблястим хвостиком. Оце буде радість для чотирилапого улюбленця!
Попри те, що дуже не вистачало найріднішої людини в оселі, Марія як могла намагалася зробити свято незабутнім, жвавим та цікавим. Вигадала конкурси для сина й донечки, підготувала призи. Разом відгадували загадки, грали в різні логічні ігри… А коли настав час обмінятися подарунками, підійшли до ялинки.
– Яка гарна лялька, мамо! – засяяли Тетянчині оченята.
– А в мене новий пенал – з машинкою! – й собі зрадів Андрійко.
А мама крадькома змахнула непрошені сльози, роздивляючись малюнки дітей, на яких їхня щаслива родина була знову разом. Максим, вона, син з донечкою – на галявині біля улюбленого озера. Тато ловить рибу, діти бавляться м’ячем, а вона готує для всіх бутерброди на маленькому похідному столику… Марія одягла буси з бісеру, які братик допоміг сестричці змайструвати для мами, поклала на видне місце рамку з родинною фотографією, яку своїми руками зробив Андрійко…
За всіма клопотами всі забули, що Мурчик вже давно гуляє надворі.
– Іди, Андрію, впусти котика. Бо і на нього чекає сюрприз, – попросила сина Марія.
Хлопчик побіг кликати пухнастика, а мама з донечкою дістали з-під деревця барвисту коробочку для Мурчика. Вони ще не встигли її розгорнути, як у кімнату наче блискавка залетів чотирилапий. Він підбіг до ялинки, щось тримаючи в зубах. Тільки коли він поклав свій трофей біля сяючої новорічної красуні, Марія та Тетянка з криком кинулися геть від нього. Кіт справді не розумів, чому вчинився такий переполох. Адже спеціально для своїх двоногих приготував і свій дуже цінний дарунок – маленьку сіреньку мишку…
Хтозна, чим і як би скінчилася ця історія, якби раптом у дверях не з’явилося таке рідне до болю обличчя – Максиму таки дали кілька днів, щоб відсвяткувати новорічне свято з родиною.
…Ще довго переповідали цю історію зі щасливим завершенням родичам і знайомим. А особливо був задоволений Мурчик, якому дісталося аж два подарунки – смачна миша та миша, якою бавиться і донині. Можливо, в цій маленькій рудій голівоньці зароджується нова ідея з черговою мишкою, адже свято наближається… Але Марія з дітьми вже готові до такого «сюрпризу». Також вони дуже сподіваються на інший, більш омріяний – приїзд тата.
