Співочий дует братів Гжегожевських — візитівка Поділля. Проте їх знають і шанують не лише подоляни — усі, кому доводилося хоч раз почути виступ цього самобутнього дуету чи то на пісенному фестивалі, чи на сільській, районній або обласній сцені, назавжди стають його прихильниками.
Любов до пісні, тонке відчуття прекрасного вони увібрали з молоком матері, з роси й води, яка стала для них живильною у рідних Солобківцях на Ярмолинеччині. Батько, Едуард Йосипович, віртуозно вправлявся на баяні, мама, Марія Петрівна, грала в оркестрі, а коли підросли діти, стала берегинею їхньої сценічної творчості. Оскільки мала неабиякий природний хист до вишивання, створювала синам неповторні костюми, які так само, як і їхні голоси, були візитівкою братів Гжегожевських.
«Ще змалечку ми прагнули показати свою пісню — не переспівувати, не запозичувати ні слів, ні музики, а створювати своє, що іде з душі, що рветься назовні, чим хочеться поділитися з цілим світом», – кажуть брати.
Задушевною, ліричною, патріотичною піснею, дотепними жартами, якими пересипані виступи дуету, співаки неодноразово підтримували наших воїнів, виїжджаючи на схід, у зону бойових дій. «Під час таких гастролей намагаємося охопити якомога більше місць дислокації, — розповідають артисти. — Хлопці підганяють БТР — і сцена готова. Якось, перебуваючи за 30 метрів від замінованого кордону, виступали під акомпанемент мобілки, щоб гучністю не видати місце розташування підрозділу. А іноді нас везли у прямому сенсі невідомо куди — у засекречені частини, про призначення яких ми нічого не відали. Для нас головне — підтримати хлопців, розрадити, покращити настрій. Вдома виступаємо у центрах реабілітації фронтовиків, маємо для них цілу програму, присвячену воїнам духу, створену з власних пісень. Почуваємося безмежно щасливими, коли вдається хоча б частково відвернути увагу Захисників від важких думок про втрату побратимів і від болю після поранень».
Новий час породив чимало цікавих сюжетів, що вимагають нових форм підходу до творчості. Євген та Вадим започаткували й уже 11 разів провели у Ярмолинцях, двічі у Кам’янці-Подільському та в Києві фестиваль співочих близнюків «Співочі дзеркала». Він став транзитним фестивалем для дітей «Дві крапельки».
Прикметно, що цю родинну традицію талантів продовжують сини Артур, Богдан та Руслан.
Ллються зі сцени пісні братів Гжегожевських: на фестивалях, конкурсах, концертах, звучать на родинних святах. Та найкраща пісня ще не заспівана, стверджують. Так само, як і безліч ідей, які з молодечим вогником у очах поспішають втілити у життя.
Валерій МАРЦЕНЮК.