Ще кілька десятків років тому жінка, яка, до прикладу, кермує тролейбусом, трактором, комбайном чи фурою, кладе плитку, штукатурить, успішно управляє громадою чи потужним підприємством, займається фермерством, викликала б неабиякі захоплення-здивування й неоднозначне сприйняття суспільством. Нині ж подібні факти – цілковита закономірність.
Навпаки: в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості жінок на керівних посадах у новостворених компаніях, особливо в регіонах, близьких до зони бойових дій. Також фіксується розширення секторів, де жінки активно проявляються як лідери. Третина бізнесових компаній нині під керівництвом жінок. Близько 450 тисяч підприємств очолюють саме вони. До того ж зросла кількість керівниць в IT-компаніях, на 25 відсотків збільшилася кількість саме очільниць сільськогосподарських підприємств і на 17 відсотків – будівельних компаній.
Вам також може сподобатися
Закономірно, що під час повномасштабної війни й у післявоєнному відновленні саме жінки виступають рушійною силою трансформацій у громадах. До слова, згідно зі статистикою, громади з більшою часткою депутаток-жінок подають більше проєктів на відновлення і частіше отримують фінансування.
Нині є чимало достойних прикладів, як жінки-підприємиці, фермерки та фінансистки формують нову економіку країни. Чимало міжнародних організацій охоче виділяють кошти на підтримку зініційованих жінками проєктів. Багато проєктів підтримується власне державою. Тож українки ризикують, вдосконалюються. Отже, стають самодостатніми й вносять відчутний вклад до української економіки.
Рівень ж фінансової грамотності жінок поки нижчий, ніж у чоловіків. При цьому більше половини жінок хочуть навчитися фінансової грамотності. Такі дані були отримані в результаті спільного проєкту Ощадбанку та Українського Жіночого Конгресу, який спрямований на підвищення фінансової грамотності серед жінок з малих громад. Результати проєкту оприлюднені в інформаційному агентстві «УкрІнформ».
«Для відновлення економіки країни сьогодні вкрай необхідним є активніше залучення жінок, в тому числі через зміну ними спеціальностей і нарощування кар’єрних амбіцій. Наша співпраця з Українським Жіночим Конгресом і результати проведеного спільного дослідження доводять, що ми рухаємось правильним напрямком: освітній компонент для цього є надзвичайно важливим», – зазначила членкиня наглядової ради Ощадбанку Роза Тапанова.
Співзасновниця і директорка Українського Жіночого Конгресу Світлана Войцеховська навела статистичні дані, які свідчать про значне зростання кількості жінок, які через війну стали годувальницями родин, розпорядницями сімейного бюджету.
«Ці жінки взяли на себе нові функції і потребують нових знань. Так само знання потрібні жінкам, які успішно розпочали свій бізнес, але не знають, як масштабуватися. Тому ми спільно з державним Ощадбанком зробили цей проєкт: соціологічно дослідили, які саме аспекти фінансової грамотності провисають, на що звернути увагу, де зробити банківські послуги доступнішими. Ми хочемо, щоб жінки ставали вправнішими та ефективнішими», – заявила Світлана Войцеховська.
До слова, Український Жіночий Конгрес є національною платформою, де на найвищому рівні порушуються питання жіночого лідерства та гендерної рівності в Україні. Щороку він проводить два регіональні конгреси, спецподію та великий конгрес. Також в Україні успішно функціонують громадські організації, як-от Ради жінок-фермерок, які не лише об’єднують уже успішних керівниць сфери агробізнесу, а й охоче навчають-консультують тих, хто хоче розпочати власну справу. Інформацію про підтримку й фінансову допомогу на ведення бізнесу у селі без проблем можна знайти на просторах інтернету. Адже охочих надати фінансову підтримку у цій царині достатньо, починаючи від служби зайнятості й закінчуючи успішними міжнародними донорами. «Сімейна газета» ж надихатиме прикладами тих, хто наважився.
Наприклад, Тетяна з родиною у невеличкому селищі на Запоріжжі відновили курник і розводять бройлерів. Про них розповіла на своїй сторінці у фейсбуці громадська організація «Рада Жінок-Фермерок». Це сімейна справа, яку започаткували ще батьки Тетяниного чоловіка. Коли в Україні почалася повномасштабна війна, Запорізька область стала однією із найнебезпечніших. Люди виїжджали сім’ями до безпечніших місць. Тетяна з чоловіком і батьками залишилися вдома. Коли захворіла Тетянина свекруха, господарство довелося поставити на паузу. Усі гроші йшли на лікування.
Від односельчан Тетяна дізналася про Програму підтримки сільського господарства України від міжнародної організації Mercy Corps. Вирішила податись. І – її відібрали. Господарі повністю відновили птахівник і знову почали займатись розведенням бройлерів. Їм навіть не доводиться їздити на ринок, більшість птахів розбирають сусіди та односельці. Знайомі вже знають, що господарі дбають про своїх курчат
Окрім розведення курей, чоловік Тетяни сам виготовляє корм для них – обирають найкраще, що буде корисним саме бройлерам. Вже придбали гранулятор та провели світло до курників. Серед планів – розширитись, щоб краще задовольняти попит.
Подібні програми підтримки сільського господарства діють у всіх українських регіонах. У Запорізькій ж вона реалізується громадською організацією Рада Жінок-Фермерок у співпраці з Mercy Corps, за фінансової підтримки Фонду Говарда Г. Баффета. Про успішних фермерок та підприємиць з інших регіонів – в наступних номерах нашої газети.
