«Основне завдання нашого покоління – докласти максимум зусиль, щоб подібне зухвальство ворогів більше ніколи не повторилося», – запевняє заступник директора Кам’янець-Подільського центру культури і мистецтв «Розмай» Роман Кукурудза. Саме тому увесь дружний колектив усіх структурних підрозділів закладу, небайдужі кам’янчани й переселенці, усі, кого об’єднав однойменний благодійний волотнерський центр, щоднини невтомно наближають Перемогу.
Того фатального світанку, коли більшість українських підприємств й установ написали у вайберних групах своїм працівникам на роботу не йти, колектив Кам’янець-Подільського центру культури і мистецтв «Розмай» дружно зібрався. Вирішували, де заховати такі цінні для них музичне обладнання, костюми, інструмент. А за кілька годин, залюбки приймаючи до гурту небайдужих місцевих й уже перших переселенців, облаштовували волонтерський побут. По обіді у залах закладу вже плели перші маскувальні сітки за щойно зробленими для цього дерев’яними рамками, а в оркестровій ямі робили джгути. Розливали коктейлі «Молотова». Усі сільські осередки культури громади одразу стали звозити першу провізію: овочі, фрукти, закрутки, випічку, різні смаколики. А також зимовий одяг, взуття, матраци… Тут усе це сортували й вантажили. Відвозили у військові частини й тероборонівцям.
Вам також може сподобатися
Для подільських митців волонтерство не стало чимось новим: з 2015-го працівники центру, об’єднані народним театром пісні «Пісенне мереживо», їздили на позиції до бійців на Луганщину й Донеччину, мотивували їх українським народним співом, підіймали бойовий дух. Під час АТО збирали та відправляли замовлене Захисникам.
У другий день повномасштабного вторгнення керівник центру Володимир Кусік приєднався до лав ЗСУ, його обов’язки перейшли до Романа Кукурудзи. Окрім основного завдання – нести прекрасне в люди, працівники культури Кам’янеччини активно й невтомно щоднини допомагають нашим Захисникам.
«Народний театр «Тандем» під керівництвом Галини Коротенко-Молдован з перших днів повномасштабного вторгнення й донині, згуртувавши охочих, плете маскувальні сітки, – розповідає Роман Володимирович. – Наші невтомні «сіточники» раз по раз передають на передову кілометри маскування. Кошти на основу й матеріал збирають благодійними виставами. Нещодавно під егідою переселенця з Бахмуту Анатолія Миколайовича змайстрували нехитрий верстат, що буквально за кілька хвилин перерізає рулон тканини на потрібні клаптики. Це суттєво пришвидшило процес. Попри те, що й колектив «сіточників» великий, й працюють майже без вихідних, черга замовлень у них нині на три десятки сіток».
Народний театр пісні «Пісенне мереживо» й муніципальний духовий оркестр у різних локаціях проводять благодійні мистецькі перформанси. Днями, до прикладу, тішила кам’янчан благодійна акція «Колядую на ЗСУ». За виручені кошти придбавають й відправляють замовлену бійцями амуніцію. «У нас хороша співпраця з бізнесом, – констатує Роман Кукурудза. – За рахунок цього можемо втілити більше замовлень. Активно працюють наші волонтерські підрозділи, осередки культури у селах нашої громади. Бо в кожному з населених пунктів уже ледь не з кожної хати хлопці й дівчата боронять нашу землю».
Після Перемоги у «Розмаї» створять музей, адже окрім сотень світлин, що промовисто ілюструють волонтерство митців Кам’янеччини, уже назбиралося чимало атрибутики, переданої в знак подяки бійцями з позицій.
«У нас, артистів, усі концерти мають певну структуру: пролог, розвиток, фінал, – розповідає Роман Володимирович. – У пролозі захід представляється. У розвитку основне завдання – зберегти динаміку, щоб глядачу було цікаво. Це важливо. Але надважливо – показати у фіналі кілька сильних номерів, щоб потужно підсумувати. Якщо мислити глобально, ми, українці, зараз ведемо чи найважливіший свій захід. Ми домінуємо в боротьбі з в рази чисельнішим ворогом. І, переконаний, ми вже у фінальній частині: нам залишилося кілька основних, потужних, точно незабутніх номерів. І тут, на шляху до Перемоги, кожному на своєму місці, важливо не втратити одне одного, разом йти далі. І вірити. Бо наші Захисники на передовій щодня творять чудо. Отже, ми незламні! Все буде Україна!»
