Леонід Васильович любить тварин, тримає курей 13-ти порід й іншу живність. Нещодавно приїжджав у містечко Бершадь на Вінниччині, на виставку-ярмарок декоративної птиці й домашніх тварин, і купив цесарку. Заодно представляв свої вироби з дерева: кухонні дошки, макогони, лопатки, ложки, качалки, шкатулки, цікаві сувеніри, топорища, держаки, різний інструмент – все, що необхідно для господарства.
Леонід Сорока виявився цікавим співрозмовником. Працювати йому доводилося на різних роботах, більше – водієм. Різьбленням по дереву захопився під час проходження строкової військової служби в навчальному підрозділі завдяки старшому мічману Олександру Коняєву, для якого це було улюбленим заняттям. Він охоче навчав здібного молодого солдата, передавав йому свій досвід, а той залюбки переймав прийоми різьби. До речі, нині Олександр Коняєв – народний майстер України, унікальний різьбяр по дереву.

«Я прийшов з армії, поробив верстати і почав займатися різьбою по дереву, – розповідає Леонід Васильович. – Спочатку робив кухонні дошки з геометричною різьбою. У мене був набір: дошка, качалка, макогін, копистка і товкач…» Потім асортимент дерев’яних виробів роботи народного умільця розширився, адже він уже мав досвід. Створював в основному речі декоративного та побутового призначення: маленькі столики, стільчики, шкатулки, різні сувеніри. Вирізав лебедів, інші фігурки, із дерева і кори виготовив оригінальну хатинку з бабою Ягою. Словом, хоч і працював багато, вільний час присвячував улюбленому заняттю.
«Активно, конкретно працюю з деревом останні років шість, – каже Леонід Сорока. – Люблю постійно вчитися, багато експериментую. Захотів зробити якусь річ – вигадав і працюю. Якщо зразу не виходить – шукаю інші варіанти, компоную. Ескізи вигадую сам у процесі роботи. Орнамент на моїх виробах в основному геометричний».
Зважаючи на солідний доробок народного умільця, можна впевнено стверджувати: він працює дуже наполегливо й інтенсивно, продовжуючи традиційні художні прийоми та розвиваючи свій мистецький почерк. У цьому процесі він звертає увагу на кожну деталь і турбується про те, щоб все було на найвищому рівні. У кожній новій роботі різьбяр добивається нових творчих успіхів.

Леонід Васильович добре знає властивості дерева, з яким працює. Тож дуже цікаво було дізнатися: з якої деревини краще виготовляти ті чи інші вироби? На це запитання майстер, спираючись на власний досвід, відповідає: «Макогони виготовляю з черешні, липи, груші, дошки кухонні – з бука, який мені привозять на замовлення. Липа й акація теж згодяться, але вони з часом лопають, якщо неправильно доглядати за виробами. Для держаків використовую шовковицю, ясен, акацію».
Насамкінець запитую в народного умільця, чи важко навчитися різьбити по дереву. Адже це робота кропітка, яка потребує багато зусиль, фізичної і психологічної праці, часу і матеріалу. «Не важко, – стверджує Леонід Сорока. – Потрібно дуже хотіти і любити цю справу».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.