Неділя, 18 Травня, 2025
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
Двох синів з війни чекає жінка з Ярмолинеччини: одного, щоб похоронити, іншого – обійняти з полону

Тільки сюди син може прийти обійняти тата й поговорити з ним. Фото: з родинного архіву

Двох синів з війни чекає жінка з Ярмолинеччини: одного, щоб похоронити, іншого – обійняти з полону

Понад півтора року мрії матері болюче незмінні: старшого сина похоронити, молодшого дочекатися з полону

Автор: Садомська Леся
27.12.2023
в Суспільство
0
Поширити

«Якщо син обрав шлях воїна, то завдання матері – його прийняти, – констатує Тетяна Демчук із Шарівки, що на Ярмолинеччині. – Не егоїстично жаліти себе, нарікаючи на долю, а збагнути: піти іншим шляхом справжній воїн не зміг би ніколи».

Материнське серце цієї жінки війна всією своєю зухвалістю випробувала на міцність (аж прооперували): її Богданчик місяць не дожив до 27-річчя (тіло головного сержанта роти матеріального забезпечення «Азова» з позивним «Вогник» досі не ідентифіковане); а на три роки молодший від нього Олежка після Оленівської трагедії, шпиталю ще й досі в полоні в орків.

Рідні по краплиночці збирають інформацію і про старшого, й особливо про молодшого, віднаходячи очевидців, черпаючи інформацію з ворожих каналів, зустрічаючись з тими, кого обміняли. Раз-по-раз їздить ненька то на зустріч уповноважених з родинами загиблих, аби добитися, щоб тіло старшого сина врешті знайшло спокій у рідній землі; на мітинги й різноманітні заходи, аби врешті обійняти молодшого.

Вам також може сподобатися

Остеопороз розвивається з віком, і у людей, старших 80 років, він вже є практично в усіх. Фото: encrypted-tbn0.gstatic.com

Найчастіше хворіють жінки, старші 50 років

17.05.2025
У 13 років Марія написала пісню про повернення в рідний Севастополь. Тоді ще нічого не віщувало війни. І жінка вірить, що вона пророча. Фото з домашнього архіву.

«Мама казала, щоб я не везла дітей до бандерівців»

17.05.2025

Такі рідні й такі різні

Мама виховувала хлопців сама. Попервах проживали у її батьків в селі Жадани на Вінниччині.

«Богданчик, – пригадує ненька, – лиш на ноги зіп’явшись, став аж надто самостійним. Потримати його на руках було нереально: вічно в русій по-дорослому заклопотаний. Адже постійно «допомагав» дідусю. Тато мій помер, коли сину п’ять було».

Проте його науку, ази чоловічої майстерності внук проніс протягом усього такого несправедливо короткого життя. Навіть свого сина на його честь назвав – Михайлом. До слова, Богдан дуже схожий на мого батька не лише зовні, а й характером, вмінням комунікувати, мати багато друзів, щирістю, рішучістю, хазяйновитістю. А ще хлопець ледь не з пелюшок кохався у техніці, філігранно відчував її. Починаючи з триколісного велосипеда, був неперевершеним водієм. Закінчивши Ярмолинецький професійний ліцей, вправно ремонтував найскладнішу поломку будь-якого транспорту.

«Олежик ж навпаки – ніколи не упускав нагоди посидіти-поніжитися на ручках, – від приємних спогадів вицвілі від горя очі неньки на мить засвічуються щастям. – І завжди старався наслідувати брата, все за ним ходив, не встигав, то біг».

Переїхавши до Правдівки, на Ярмолинеччині, хлопчаки завжди допомагали неньці по господарству, змалку мусивши стати дорослими. А коли уже з вітчимом перебралися до Шарівки й народилася сестричка, стали для Даринки чудовими няньками: старшому вже ж бо 13 було, молодшому – 10. «Між ними трьома завжди була якась особлива безцінна любов і постійний незримий зв’язок», – запевняє Тетяна Михайлівна.

«Все добре, мам»

«Мам, допоможи придбати форму», – попрохав у 2014-му 19-річний Богдан. «Я нікуди тебе не пущу», – спробувала заперечити. «Документи підписані», – відповів спокійно. «На мене дивився дорослий чоловік, – констатує жінка. – І я розуміла: єдиний мій вихід підтримати його».Хлопець поповнив ряди «Плоскирівської сотні». Несли охорону кордону та громадського порядку, возив волонтерів з необхідною амуніцією на передову. Навіть медаль за відмінну службу у цім формуванні має. Утім праглося приносити ще більше користі. Тож доклав чималих зусиль, аби пройти аж надто потужний відбір до легендарного полку «Азов». «Туди потрапляли лише мужні, безстрашні, ерудовані, фізично й інтелектуально вправні, вмотивовані, справжні, – гордиться ненька. – І хлопці там одне одному не друзі, а справжні побратими. Це особливе військо. Як же пишався син, отримавши його шеврони».

Бойове хрещення отримав у Павлопіль-Широкінській операції. З 2015-го Богдан місцем дислокації був Урзуф. У містечку неподалік – Мангуші – зустрів свою долю. Одразу прикипіла серцем Тетяна до Надійки. А та, відчувши справжню материнську любов, адже виховувала її сама бабуся, відповідала взаємністю. «Богданчик дуже любив свою сім’ю, – не стримує сліз матір, – навіть акушер-гінеколог, який приймав партнерські пологи, зауважив, що не бачив ще такого батька. Щовільну хвилину чоловік присвячував родині: і риболовлі були, і подорожі, і море, і природа. Останнім їхнім святом перед початком повномасштабки було Михайликових п’ять років. Фотозона… Я вірю, що онук це запам’ятає, хоч світлини й не збереглися».

Сотні бойових виїздів, постійне споглядання в очі смерті – війна: тільки Бог й побратими знають, що довелося звідати. Втім Богдан дуже беріг свою мамулю, так її називав, тому незмінно запевняв, навіть коли та з новин дізнавалася гірку правду: «Мам, все добре!». У 2020-му чоловік вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ.

«Мамо, Богдана більше немає»

Коли прийшла пора йти до армійських лав, Олег безапеляційно хотів до «Азова», стільки легендарного про нього знав, так гордився своїм братом. Не було межі гордості і у Богдана, коли командири хотіли забрати до свого підрозділу «доволі перспективного, вправного, білобрисого бійця», а згодом про безстрашного водія-механіка БТР навіть документалки знімали.

«24-лютого Богдан евакуаційним рейсом відправив до нас Надійку з Михайликом, – плаче ненька. – На зв’язок виходив рідко. Проте частіше, ніж Олег (вони були по різних боках Маріуполя). Мотивував: нема зв’язку, і незмінно переконував: все добре. З новин ми розуміли, що відбувається. Це саме гарнізон Маріуполя, я переконана, змінив хід війни. Це ці хлопці відтягнули на себе величезний відсоток ворожих і зброї, і техніки, й людських ресурсів. «Все добре» було і коли ми бачили, що на Азовсталі немає вже ні їжі, ні зброї, що допомога уже неможлива…

Після легендарного прориву, 15 квітня, брати зустрілися, кілька днів побувши разом. Навіть єдине за всю повномасштабну війну відео вдалося записати: вони обидва нам посміхнулися й сказали «Привіт».

«28 травня я поїхала до мами. Богдан писав, проте зв’язку там не було. 29-го я йому строчила. Телефон мовчав. «Мам, Богданчика більше нема», – плакав у трубку Олег. «Що ти кажеш?» – питала я. Син думав, я не чую, передзвонював і повторював знову. А я ж просто прийняти не могла. Сіли з Надійкою, обійнялися. Кричати не було змоги: на нас допитливо дивився Михайлик. «Твій тато загинув», – видушила з себе. «Де він?». «Став зірочкою». «Я не хочу, щоб він був зірочкою, хочу, щоб він прийшов додому».

Михайлик так сумує за татом. Ходить до куба з його світлиною, що стоїть у центрі Хмельницького, міцно його обіймає, приносить квіти. Бо більше ходити нікуди – тіла досі не привезли. Хоч вже двічі брали зразки…

«Ми виходим, мамо»

86 днів легендарного спротиву «Азовців», про який дізнався увесь світ, Тетяна Демчук, пережила кожною клітиночкою. Зі всеможливих джерел жінка черпала інформацію і молилася. Вони, безсумнівно, знайшли б інший вихід, проте на їхніх руках було багато поранених.

«Мамо, ми виходимо, – зателефонував Олег. – Не переймайся, це «почесний полон», усе домовлено. Навіть Міжнародні організації присутні. Ми мусимо. Так треба, аби доправили додому тіла, аби врятували наших поранених. Богдана привезуть, матусю».

…По дещицях збираючи інформацію, ненька дізналася, Олега врятували побратими: винесли з того сумнозвісного бараку в Оленівці. Вцілілі хлопці рвали одяг і простирадла, щоб перев’язувати поранених. За години дві до них допустили полонених медиків. За п’ять – повантажили на КАМази й повезли до шпиталю. У нього – розтрощена стегнова кістка.

Крайній дзвінок був з Оленівки, у третій тиждень полону. Як завжди запевнив, що все буде добре й поставив лише три питання: чи привезли Богдана, чи зробила ненька операцію на серці і чи про них пам’ятають.

Орки одразу оприлюднили списки загиблих і поранених азовців. Знайшли. Згодом побачили й відео, як їхній Олег давав інтерв’ю зі шпиталю двом російським каналам. «Ледь упізнала його, вихудлий, з перев’язками, – плаче мама. – Їздячи на всеможливі заходи щодо обміну-звільнення полонених, знала багатьох їхніх рідних. Тож старалася зустрітися з тими, хто вийшов. «Я була у полоні з братом «Вогника», – написала у соцмережах дівчинка. Вона розповіла, що розмовляти полоненим між собою заборонено, можна перекинутися словом, коли, прибираючи, передаєш віник. Так ось з її слів відомо, що в Олега не згинається колінний суглоб й неправильно зрослася стегнова кістка, бо «там нема спеціалістів, аби прооперували». Де зараз Олег, рідні не знають. Переживають, бо при перевезенні з табору в табір «прийомка» азовців у орків, що демонізували, особлива.

«Я залишилася у 22-ім»

«Це був «Вогник», який не спалював, а грів», – сказав на річниці з його загибелі побратим. «Правда, я схожий на тата? – навіть кривлюся так, як він, як їм кисленьке», – щиро запитує Михайлик. Надійка в пам’ять про коханого доєдналася до небайдужих волонтерок й допомагає війську. Надто чекають на фронті хлопці її фірмового «Наполеону». «Я залишалася там, у 22-му, – констатує згорьована ненька. – Моє життя на паузі. Попри неймовірний біль, мушу дивитися новини (і наші, і ворожі) і про загиблих, і про полонених. Ось уже більше півтора року найбільше мрію одного з моїх кровиночок похоронити, іншого – обійняти. Якомога скоріше».

247
Джерело: YE.UA
Теги: війнагеройДемчук БогданДемчук ОлегДемчук ТетянаполонХмельниччинаЯрмолинці
Садомська Леся

Садомська Леся

Рекомендовані історії

Остеопороз розвивається з віком, і у людей, старших 80 років, він вже є практично в усіх. Фото: encrypted-tbn0.gstatic.com

Найчастіше хворіють жінки, старші 50 років

Автор: Щегельська Олена
17.05.2025
0

Остеопороз – захворювання, яке характеризується зниженням щільності кісткової тканини. Про причини захворювання, симптоми й профілактику ми попросили розповісти завідувачку ревматологічного...

У 13 років Марія написала пісню про повернення в рідний Севастополь. Тоді ще нічого не віщувало війни. І жінка вірить, що вона пророча. Фото з домашнього архіву.

«Мама казала, щоб я не везла дітей до бандерівців»

Автор: Волкова Світлана
17.05.2025
0

Чи й думала-гадала Марія Вєтрова, що буде змушена покинути улюблений дім поблизу моря та разом з малими синами тікати ген...

На фото: «Я прагну, щоб скло не викинули на смітник як непотріб. А щоб воно свідчило, що і з руїн можна створити щось прекрасне, надихнути і підтримати мешканців», – каже Валентина Гук. Фото з домашнього архіву художниці.

Після обстрілів народжується «дерево життя»

Автор: Волкова Світлана
16.05.2025
0

Творчістю Валентина займається давно. Хоча й має за плечима два роки навчання в художній школі та рік вивчала дизайн і...

Фото: pixabay

Інформативніше за паспорт: без слів говорить оберіг

Автор: Садомська Леся
14.05.2025
0

За неї цькували, ув’язнювали, вбивали. Її обмінювали на хліб у важкі часи голодомору. Її закопували в землю, аби зберегти для...

Наступна публікація
Глина як метод реабілітації: як гончарство допомагає відновитися після воєнних дій

Глина як метод реабілітації: як гончарство допомагає відновитися після воєнних дій

Підписатися
Увійти
Сповістити про
guest

guest

0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі

Рекомендоване

Доволі важкою виявила дорога з дому, проте родина мріє повернутися. Фото: pixabay.com

«Мене тримають сади, які заклала вдома…»

29.05.2024
Гороскоп на 27 травня-2 червня 2024. Фото: rivne1.tv

Гороскоп на 20-26 травня 2024 року

20.05.2024
Передплатити друковані видання
  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Популярні статті

  • Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

    «Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Пряжене молоко можна приготувати вдома

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Червоні очі у поросят

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • В тренді
  • Коментарі
  • Останні
Усміхненим і життєрадісним Віктор назавжди залишиться в пам’яті рідних.

«Навіщо Бог забрав мого тата? Навіщо йому стільки тат?..»

16.12.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

21.12.2023
Пряжене молоко можна приготувати вдома

Пряжене молоко можна приготувати вдома

29.03.2024
Щоб уникнути хвороб поросят, треба використовувати тільки якісну підстилку, своєчасно видаляти гній з приміщення. Фото: media.istockphoto.com

Червоні очі у поросят

23.04.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

2
Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

1
Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

1
«Зараз потрібно приділити увагу сім’ям, родинам військових. Адже цивільні страждають більше, ніж військові», – каже Денис Дудник. Фото з архіву Дениса Дудника.

«Кожен українець має навчитися надавати психологічну допомогу»

1
Якщо натиск води досить сильний, то очистить шкірку. Фото: novyny.live

Як почистити молоду картоплю

18.05.2025
Гороскоп на 19-25 травня 2025 року. Фото: encrypted-tbn0.gstatic.com

Гороскоп на 19-25 травня 2025 року

17.05.2025
Остеопороз розвивається з віком, і у людей, старших 80 років, він вже є практично в усіх. Фото: encrypted-tbn0.gstatic.com

Найчастіше хворіють жінки, старші 50 років

17.05.2025
У 13 років Марія написала пісню про повернення в рідний Севастополь. Тоді ще нічого не віщувало війни. І жінка вірить, що вона пророча. Фото з домашнього архіву.

«Мама казала, щоб я не везла дітей до бандерівців»

17.05.2025

Архів

  • Травень 2025 (30)
  • Квітень 2025 (57)
  • Березень 2025 (52)
  • Лютий 2025 (53)
  • Січень 2025 (57)
  • Грудень 2024 (63)
  • Листопад 2024 (46)
  • Жовтень 2024 (48)
  • Вересень 2024 (71)
  • Серпень 2024 (55)
  • Липень 2024 (55)
  • Червень 2024 (43)
  • Травень 2024 (82)
  • Квітень 2024 (163)
  • Березень 2024 (85)
  • Лютий 2024 (36)
  • Січень 2024 (25)
  • Грудень 2023 (25)
  • Листопад 2023 (3)
  • Жовтень 2023 (8)
  • Вересень 2023 (12)
  • Серпень 2023 (17)
  • Липень 2023 (6)
  • Червень 2023 (9)
  • Травень 2023 (13)
  • Квітень 2023 (4)
Логотип

© 2023 «Сімейна газета». Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови встановлення активного посилання на джерело в першому абзаці тексту.

Зв'язатися з нами: info@simeika.com

  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи
  • Автори та редактори сайту
  • Контакти
  • Про нас
  • Редакційна політика
  • Політика конфіденційності

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

З поверненням!

Sign In with Facebook
Sign In with Google
Або

Увійдіть до свого облікового запису нижче

Забули пароль?

Отримати свій пароль

Будь ласка, введіть своє ім'я користувача або email, щоб скинути пароль.

Увійти
  • Вхід
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика

© 2023 - 2024 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

wpDiscuz