Історія боротьби Михайла почалася ще в січні 2014-го на столичному Майдані. Тоді разом із друзями боронили нашу незалежність та європейське майбуття країни, стоячи навпроти озброєних до зубів беркутівців…
Він народився і виріс у Калуші Івано-Франківської області. Працював у різних закладах харчування, на будівництвах. У 2009-2010 роках проходив строкову службу. Тож коли у Києві запалало, не зміг спокійно сидіти вдома і спостерігати, як злочинна влада перекреслює майбутнє нації.
Вам також може сподобатися
«Перший раз дали в руки димову шашку, якраз перед наступом беркутів. Ми стояли, чекали наказу. За годину скурив пачку цигарок, щоб встигнути підпалити шашку. Підкурював одну за одною, щоб не пропустити важливу мить…» – пригадує ті буремні події Михайло Найда.
Коли рашисти прийшли вперше, 3 серпня 2014 року він вже був у військовій частині. Мобілізувався у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Місяць проходив бойове злагодження в інженерно-саперних військах. Затим було Дебальцеве. Там воював аж до виведення військ.
«О 8-й вечора отримали наказ все залишати і відступати. Виходили з того котла останніми, – каже чоловік. – Свій військовий шлях закінчив у жовтні 2015 року у зв’язку з важким пораненням. Переїхав жити до Львова. Через рік одружився, народилася донечка, затим син».
Повернувшись до цивільного життя, Михайло як ніхто інший знав, наскільки важливо допомагати і підтримувати наших бійців. І в 2018 році створив організацію «Чисті серця Калуша». Відтоді й почався його волонтерський шлях.
Думка розпочати власний бізнес у Михайла була давно. І якось випала хороша нагода орендувати приміщення в центрі Калуша. «Став думати, який бізнес можна в ньому почати. Хотів щось оригінальне: не банальні кафе, магазин чи піцерію. Згадав свою роботу до Майдану, до АТО. Хотів відкрити кав’ярню, але з родзинкою. Поки думав, почав робити ремонт.
Наше місто здавна славилося видобуванням солі, а ще – тут виливали дзвони. Ливарня дзвонів братів Фельчинських вважається однією з найстарших фірм на Галичині. Започаткована майстерня в 1808 році у Калуші. Один із нащадків майстрів ще живий. У нього я викупив два дзвони із трьох, які існують на сьогодні. Один 1937 року, інший 1870-го з підписом Івана Франка. Це немаленькі дзвони, вони вилиті з бронзи. Один важить понад 50 кілограмів, а найстарший – близько 30.
У кафе зробили арку, один прилаштували біля бару, інший – на вітрині. Кафе, відповідно, назвали Bells (англ. –дзвони). Дівчата-працівниці розповідають їхню історію відвідувачам», – розповідає про свою незвичайну кав’ярню Михайло Найда.
На початку лютого 2022 року вже завершили ремонт та мали завозити обладнання. Але…
Коли почалося повномасштабне вторгнення, дуже багато друзів Михайла відгукнулися та запропонували свою допомогу. «Я був приємно здивований, бо навіть не очікував, що маю стільки товаришів. Відгукнулися друзі з Польщі, Данії, Бельгії, Німеччини, почали везти допомогу. Я одразу ж розділив її на різні напрямки. В кафе, яке стало по-суті хабом, дівчата плели сітки і сортували допомогу для війська, для внутрішньо переміщених людей, шпиталям. Лише протягом першого року великої війни нам вдалося допомогти близько 35 тисячам людей, які були вимушені залишити свої домівки через небезпеку».
У волонтерському центрі приймали і розподіляли все, що отримували від небайдужих українців та земляків з-за кордону: турнікети, каски, бронежилети, форму, футболки, берці, повербанки, кровоспаси, знеболюючі та багато інших дуже необхідних як для військових, так і для цивільних речей.
Волонтерський осередок лише торік перебазувався у комфортніші й більші приміщення. А кав’ярня нарешті запрацювала, як і було задумано раніше. Наприкінці 2024 року Михайло виграв грант від Українського ветеранського фонду. За отримані кошти придбали обладнання для кухні, барну стійку, кавовий апарат, меблі, кондиціонер, холодильник тощо. Решту чоловік докупив за власні заощадження. Нині кав’ярня – улюблене місце зустрічей для багатьох містян, гостей міста. А ветеранів пригощають безкоштовною кавою.
«Коли є допомога від держави, багато хто відчуває себе потрібним, – каже ветеран. – Це дуже велика і надзвичайно потрібна справа. У нас вже є дуже багато хлопців, які завдяки цьому фонду започаткували власні бізнеси і втілили свої ідеї в життя».
