Вам також може сподобатися
Очільниця Болградського центру дитячої та юнацької творчості, незмінна керівниця студії бісероплетіння «Ажур», якій після «Зразкового» Міносвіти присвоїло почесне звання «Народний художній колектив», Інна Гіневська творити почала, як мовиться, з пелюшок. А першу авторську весільну сукню змоделювала в садочку. Зараз її роботи – рушники, картини, ікони, намиста, гердани, браслети – користуються популярністю не лише в Україні, а й за кордоном. Тішать успіхами й вихованки мудрої наставниці, з якими ділиться знаннями понад два десятиліття. З початку повномасштабного вторгнення дружна родина центру по кілька разів на тиждень проводить ярмарки на підтримку ЗСУ. Про потреби військових жінка знає з перших вуст – боронить країну її чоловік, який до мобілізації займався виготовленням дронів.
Вироби майстрині вражають неординарністю
Любов до творчості обдарованій українці прищепила бабуся – майстриня на всі руки. Дівчинка, яка зростала біля неї, у Табаках, що на Болградщині, змалку товаришувала і з голкою, і зі спицями, й з гачком. «Бісеру тоді не було, тож я вишивала з пінопласту, – усміхається бісерна фея. – Той не слухався і літав, проте весільна сукня з нього на ляльку була екслюзивна». В учнівські роки таланти обдарованої дитини лише множилися. Залюбки представляла школу на різноманітних творчих олімпіадах. По закінченні дев’ятирічки планувала-мріяла навчатися на модельєрку чи закрійницю, проте мама побоялася відпустити єдину доньку на навчання так зарання. А після одинадцятого класу юнка, заохочена прикладами друзів, уже передумала бути модельєркою й вступила до Ізмаїльського педагогічного вишу. Таке поєднання професії й таланту стало доленосним не лише для самої майстрині, а й для багатьох її вихованок, що нині тішать світ власними бісерними шедеврами.
Три роки, паралельно навчаючись на заочному відділенні, пропрацювала педагогом-організатором в рідному Табаківському ліцеї. Ще навіть не отримала диплом, коли її талант й потенціал помітило вище керівництво й запропонувало посаду методистки в районному центрі дитячої та юнацької творчості. Вже два роки поспіль Інна Валеріївна очолює цей заклад. Минулоріч відзначила двадцятиліття її авторська студія бісероплетіння «Ажур». За плечима чимало конкурсів і, зрозуміло, перемог. Захоплені й надихнуті її талантом вихованки уже своїх дітей приводять до напрочуд здібної й мудрої наставниці. «Кожну зі своїх вихованок я пам’ятаю по їхніх роботах», – зізнається мисткиня. Власних ж виробів Інни Валеріївни вже й не злічити. А скільки краси роздарувала рідним, близьким, друзям! Найбільшу свою роботу, над якою працювала понад пів року, – ікону з янголятами – подарувала кумі, коли та носила під серцем первістка. Нині та ікона супроводжує-оберігає родину скрізь: спочатку в Болгарії, згодом в Іспанії.
З року в рік працювала з вихованцями задля участі у конкурсах, а їх завжди вистачало. Повномасштабне вторгнення внесло свої корективи. По два-три рази на тиждень стали проводити благодійні ярмарки. Кошти щоразу віддавали волонтерам на потреби бійців, частину залишаючи для закупівлі матеріалів для наступних виробів. Власне зі своїми гуртківцями вийшла директорка центру на перший ярмарок. До наступних доєдналися й інші.
«Ми вчимо дітей любити Україну та робити все можливе для її захисту», – стверджує Інна Гіневська.
Виготовляли з учнями й бісерні обереги захисникам. «Давала дітям домашнє завдання: сплести, до прикладу, п’ять браслетів, – розповідає. – Вони їх приносили, я вдосконалювала, надавала виробу презентабельності й з волонтеркою Оксаною Кілафли ми їх передавали на нуль».
Не збираються зупинятися обдаровані болградівці аж до Перемоги, запевняє директорка Болградського центру дитячої і юнацької творчості. Активно допомагає нашим Захисникам й донечка подружжя Гіневських, яка пішла стопами мами і, перейнявши всі її таланти, опановує фах графічного дизайнера у столичному виші. Справжня українська родина мріяє, аби якнайшвидше настала Перемога, щоб бути знову усім разом. Якби всі не тільки мріяли, а й діяли, як Гіневські, Перемога точно була б швидше.
