Уперше про твердиню Донецького летовища країна дізналася у березні 2014 року, коли сепаратисти спробували його захопити. На той час вже був окупований Крим та почалося вторгнення рашистів, спочатку як зелених чоловічків, на схід України.
Як показала історія, донецький аеропорт (ДАП) мав особливе значення для забезпечення логістики наших захисників. Утримання українськими силами летовища сковувало сили противника. А найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав ДАП. Експерти стверджують: якби не звитяга українських військових, тоді ми могли втратити не лише Дебальцеве…
Оборона Донецького аеропорту протривала 242 дні. Це на тиждень менше, ніж героїчна оборона Севастополя, та набагато більше, ніж оборона Берестя під час німецько-радянської війни.
20 січня – День вшанування захисників Донецького аеропорту.
Саме ж слово «кіборги» у значенні «захисники Донецького аеропорту» вперше з’явилося у вересні 2014 року. Тоді невідомий проросійський бойовик намагався пояснити, чому передові загони російсько-терористичних військ у всеозброєнні не можуть взяти Донецький аеропорт, який захищає кілька десятків українських військових зі стрілецькою зброєю. Наступники героїчних кіборгів продовжують і нині виборювати нашу свободу, кувати Перемогу України та захищати батьківщину.
Фортеця Бахмут
Бої за Бахмут, раніше відомий як Артемівськ, почалися ще в квітні 2014 року. Тоді російські бойовики захопили частину міста. Але підрозділ українських спецпризначенців разом із Національною гвардією згодом зуміли вибити з нього ворогів. Після повномасштабного рашистського вторгнення битва з окупантами за Бахмут тривала з серпня 2022 по травень 2023 року. Вона завершилася відступом українських сил з міста і стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення та найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни. 73-тисячне місто фактично стерли з лиця землі.
Часів Яр – бої за місто тривають
Це місто російські війська обстрілювали ще з середини 2022 року. А з серпня того ж року події в Часовому Ярі є частиною битви за Бахмут. Після того як росіяни захопили Бахмут, вони продовжили наступ на захід, до Часового Яру. Бої за нього точаться від квітня минулого року. Українським оборонцям тримати оборону допомагають висоти, на яких лежить місто та канал. До російського вторгнення у місті мешкали 14 тисяч мешканців.
Ворог постійно змінює свою тактику та застосовує всі можливі види озброєння, але наші воїни тримаються та щодня знищують загарбників у надважких умовах. Як повідомляла АрміяInform, нещодавно за добу військовослужбовці 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила зуміли спалити одразу сім одиниць російської бронетехніки. Наші захисники зазначають, що в місті вже не залишилось жодної вцілілої будівлі.
Непідступний Вугледар
Починаючи з квітня 2022 року, Вугледар став одним із вузлів оборони української армії на півдні Донецької області. Тож місто було вкрай необхідне загарбникам, щоб отримати плацдарм для подальшого просування.
Щонайменше дві великі невдалі спроби здійснили російські військові, щоб захопити місто в жовтні-листопаді 2022 року та січні-лютому 2023-го. Обидві завершились великими втратами особового складу та військової техніки. Зокрема, лише протягом кількаденних боїв 155-та бригада морської піхоти російської армії втратила половину всієї техніки та 300 осіб вбитими і пораненими. А взимку за тиждень боїв російські війська втратили близько 130 одиниць техніки, зокрема 36 танків… Ту битву називали «найбільшим танковим боєм» цієї війни.
Дуже довго утримання Вугледару залишало нашим бійцям шанси на перерізання «сухопутного коридору» з Криму до росії територією українського Приазов’я. На жаль, у перших числах жовтня 2024-го через явну загрозу оточення українські захисники були змушені відступити, і місто таки захопили російські загарбники.
Курахівська твердиня
Після втрати Вугледару російські війська почали спроби оточення міста Курахове. Бої за нього розпочалися 31 жовтня 2024 року. Щоб захопити цей плацдарм, окупанти його постійно атакують. Інколи їх наступ важко назвати інакше, як криваве колективне самогубство, зазначав Костянтин Поліщук, командир взводу ударних БпАК 71-ї окремої єгерської бригади.
Українські захисники заявляють, що продовжують тримати оборону в Кураховому включно з районом місцевої теплоелектростанції. Попри інтенсивні бої та значні руйнування, російські війська не змогли повністю захопити місто. Водночас аналітики з проєкту DeepState повідомляють, що 10 січня Курахове потрапило в окупацію. Безумовно, українські сили супротиву намагаються зберегти кожен сантиметр рідної землі, а якщо доводиться відступати, то змушують окупантів заплатити якомога більшу ціну. Наша оборона триває. Вона – в містах і окопах, у лісопосадках і каналах, на фермах та в полі, в містах і селах… Нині на своїх позиціях – українські кіборги, які знають ціну свободи та незалежності. І саме на їхніх плечах – майбутня Перемога України.
