Фотографії, а також сюжети з українсько-польського кордону, зроблені у перші тижні й місяці повномасштабного вторгнення російських окупантів в нашу державу, ми всі пам’ятаємо дуже добре. Тоді обіч обох боків кордону розгорнули центри підтримки українців, на державному рівні спростили процедуру перетину кордону, у багатьох населених пунктах Польщі облаштували пункти тимчасового перебування біженців, а небайдужі мешканці приносили для тих, хто тікав від війни, і речі, і продукти, пропонували житло та іншу підтримку. Не забарилася й державна фінансова допомога, яку поляки надавали нашим землякам.
Початок негативу
Вам також може сподобатися
Йшов час, війна набирала обертів. Поступово райдужні картинки обіймів українців і поляків змінювали поодинокі вкиди в соцмережах про зависокі потреби наших, їхні невдячність та зверхність, перебільшені очікування від дружніх сусідів. І тут не можна однозначно стверджувати, що всі ці факти – виключно російська провокація. Треба відверто казати, що серед українських біженців таки були особи, які розсікали Польщею на елітних автівках та разом з тим бідкалися, що там їм мало платять… Або ж тимчасову кімнату для проживання декому, бачиш, не зі всім комфортом надали…
Звісно, більшість всіх цих ситуацій з радістю та ентузіазмом розганяли та підігрівали рашистські посіпаки. А декому з них ще й платили за те, щоб штучно створювали конфлікти між двома націями. Із запліснявілих та вкритих пилом історичних мішків почали діставати віковічні камені спотикання у стосунках українців і поляків.
На поверхню знову випливло питання «нелюбові» їхніх до УПА, а також заборона наших щодо пошуково-ексгумаційних робіт, введена ще у 2017 році. Скасування цієї заборони – давнішнє завдання польської дипломатії. Своєю чергою Київ неодноразово заявляв про готовність скасувати цю заборону, проте лише після символічного кроку з боку Варшави – відновлення у початковому вигляді дошки на груповому похованні вояків УПА, що загинули у боях із НКВС, на горі Монастир…
Втім, немає сумнівів, що цього разу питання ексгумаційних робіт виникло швидше «на додаток» до головної суперечки, що стосується грошей та влади. Бо попри так звану боротьбу на могилах, у Польщі не збираються скасовувати заборону на продаж на внутрішньому ринку низки українських агротоварів. І при цьому там вкрай незадоволені бажанням Києва оскаржити це рішення на рівні Єврокомісії. Мовляв, Польща має право захищати своїх фермерів. Але ж і Україна так само має право відстоювати своїх. Тобто в ситуацію активно втрутилася політика…
Йдеться про те, що після початку повномасштабної війни з рф Євросоюз пішов на безпрецедентні для себе кроки для підтримки української економіки. Зокрема, ЄС на рік взагалі скасував необхідність отримання українцями згаданих дозволів. А влітку 2023 року продовжив дію цієї норми до червня 2024 року.
Початок блокування польськими перевізниками польсько-українського кордону 6 листопада 2023 року на різних ділянках ознаменувало початок особливих загострень між державами. 23 листопада до страйків долучилися польські фермери. Домовитися з перевізниками та аграріями вдалося новому прем’єр-міністру Польщі Дональду Туску, який очолив уряд на початку грудня торік. На певний час українські вантажівки знову безперешкодно потрапляли до ЄС. Варшава заявила, що готова до компромісів в інтересах перевізників, натомість далекобійники зазначали, що дадуть владі час до 1 березня.
Проте вже 9 лютого знову розпочався загальнонаціональний страйк поляків. Вони пообіцяли, що акція протесту триватиме щонайменше до 10 березня.
Під час перемовин в Міністерстві сільського господарства Польщі президент Національної ради сільськогосподарських палат Віктор Шмулевич заявив, що всі фермери згодні з трьома основними вимогами: вони не хочуть впровадження Green Deal, імпорту сільськогосподарської продукції з України та вимагають підтримки тваринництва.
Польські ж перевізники вимагають скасувати пільги для українських колег у принципі та повернути стару дозвільну систему. Друга вимога поляків – «посилення правил перевезень за Сертифікатом Європейської конференції міністрів транспорту (ЄКМТ)». Йдеться про документ щодо безпечності автомобіля та його відповідність екологічним вимогам. Наявність такого сертифіката є обов’язковою для вантажних перевезень до країн, що є членами цієї міжурядової транспортної організації (включно з країнами ЄС). Його видають в Україні за підсумками техогляду авто. Отже, поляки у своїх вимогах – хай як абсурдно це не звучить – вимагають ускладнити видачу таких сертифікатів про техогляд (не пояснюючи, утім, як саме).
Крім того, є третя вимога – заборонити для українських компаній перевезення всередині ЄС. Українцям пропонують лише перевозити товари з України до ЄС та назад – і лише в обмеженій кількості рейсів. Річ у тім, що польські перевізники становлять більшу частку внутрішнього ринку ЄС, і вони зацікавлені у тому, щоб ліквідувати українських конкурентів, просто заборонивши їхню роботу в Євросоюзі.
Звісно, що такі вимоги є абсолютно неприйнятними для Києва.
Згідно з універсальною стратегією перемовин, в цій ситуації поляки дотримуються принципу: «Вимагай більше, щоб отримати, що хочеш». Аналітики стверджують, що дуже схоже на те, що ініціатори блокади українського кордону насправді націлені саме на ці вимоги. А інші «політичні», які не виконуються наперед, та частково абсурдні пункти, додали в ультиматум для того, щоби згодом чимось «поступитися» і зняти блокаду у відповідь на виконання Україною принаймні частини їхніх пропозицій.
Зокрема, польські перевізники вимагають запровадження на українських пунктах перетину кордону окремої черги для вантажівок із реєстрацією ЄС (це переважно польські авто). Також пропонується запровадити на кожному пункті пропуску окремий пас для порожніх фур – поляки, на відміну від перевізників-українців, часто лише завозять товари в Україну, а назад повертаються порожніми. І, нарешті, останньою вимогою є доступ водіїв польських транспортних компаній до системи «Шлях», яка дає можливість українцям призовного віку вільно виїжджати з України. Остання вимога заслуговує на окрему увагу, бо може видаватися такою, яку легко втілити, але здатна викликати значний суспільний резонанс.
Градус протистояння зріс після того, як польські протестувальники силоміць висипали до трьох тонн зерна з кількох фур на землю. Це спричинило різку реакцію в Україні і навіть змусило вибачатися польського міністра сільського господарства і розвитку села Польщі Чеслава Секерського, який, втім, поскаржився, що польські фермери «в дуже важкій ситуації».
Проте, якщо раніше обмеження руху стосувалося передусім великого вантажного транспорту, то 18 лютого почалася блокада проїзду пасажирських автобусів. Згодом і «Укрзалізниця» повідомила, що поляки пішли ще далі і спробували заблокувати рух пасажирського потяга Київ-Хелм. Всередині було 260 пасажирів, більшість – жінки та діти. А залізниця, автобуси та інший наземний транспорт – єдина можливість для українців їздити за кордон. Українська влада назвала будь-які спроби блокади пасажирських перевезень неприпустимими.
Чеслав Секерський попередив протестувальників, що повне закриття кордону може сприяти зупиненню експорту польських товарів до України. Це може призвести до скорочення багатьох робочих місць.
Що ж, нам лише залишається сподіватися на збереження стратегічних відносин із Варшавою, адже такий альянс може бути корисним обом державам. Експерти стверджують, що саме про це мають пам’ятати у Варшаві: подібна зверхня політика здатна отруїти те піднесення відносин між країнами, що спостерігалося за багато місяців війни в Україні.
Підготувала Світлана ЛІСОВА.
