Вам також може сподобатися
Маломиколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області – одне з тих сіл, про які кажуть «вимираючі», «неперспективні». Адже тут – лише 241 мешканець, 135 будинків, село віддалене, автобуси не ходять. Однак слова про «неперспективність» Маломиколаївки все ж не стосуються. А все тому, що тут живуть неймовірно трудолюбиві й заповзяті люди.
На спільну справу об’єднали… гарбузи
«Ще на етапі децентралізації ми думали, що б таке зробити у селі, аби воно трохи ожило, — розповідає староста Миколаївської сільської ради Світлана Гарнадко. – У нас у кожному дворі вирощували гарбузи, продавали їх на корм худобі в сусідні села. Тому вирішили створити свято, яке б усіх об’єднало, а символом став цей чудовий овоч. Назвали фестиваль «Гарбуз-фест», який провели у 2019 році: зробили арт-об’єкти з гарбузів, вилили з бетону два великі гарбузи, які стали візитівкою села. Господині приготували багато різних гарбузових страв». Наступного року на фестиваль місцеві господині приготували різні цукати: зі сливок, груш, дині і, звичайно ж, з гарбуза. Цукати дуже сподобалися відвідувачам. «І тоді у нас виникла ідея започаткувати виробництво цього продукту», – продовжує пані Світлана. Але для розвитку виробництва потрібні були кошти. А тут якраз дізналися про конкурс «Неймовірні села України», вирішили взяти у ньому участь. Й Маломиколаївці вдалося потрапити до переможців конкурсу. Село отримало 100 тисяч гривень на розвиток справи та спеціальну відзнаку – комплексну консультаційну підтримку від Всеукраїнської асоціації громад впродовж 2021 року.
На грантові кошти купили професійні електросушарки, електричну овочерізку, механічні слайсери, потужний блендер, електроплити, інший кухонний інвентар, а також упаковки, цукор. Сільська рада надала в користування побутову техніку та обладнання, на які не вистачило грантових коштів: холодильник, морозильну камеру, кухонні мийки, стелажі та столи. Основною проблемою було те, що господині не мали приміщення для мініцеху. Спершу працювали у сільському клубі, але там не було жодних умов. У сільській раді запропонували використати частину будівлі медпункту, проте й там було дуже мало місця. Врешті староста села придбала будинок неподалік власного обійстя. «Мій чоловік і чоловік ще однієї господині зробили у ньому ремонт, підвели воду, каналізацію, встановили обладнання і столи», – розповідає Світлана Гарнадко.
«Герцевські крафтолики»
«Герцевські крафтолики» відомі вже далеко за межами Дніпропетровщини. «Село Маломиколаївка раніше мало назву Герцево, – пояснює пані Світлана. – Й у народі так його часто і називають. «Герцевські крафтолики» – це крафтові вироби від герцевських господинь».
Сьогодні тут працюють чотири основні господині: Світлана Гарнадко, Катерина Олександрівна та Катерина Анатоліївна Пономарьови, Оксана Ломова, а також їхні чоловіки. А Наталя Крутікова займається замовленнями. Звісно, долучаються й інші мешканці села. Господині вже виготовили понад 600 кілограмів цукатів не лише з гарбуза, а й з черешні, абрикосів, слив, аличі, дині і навіть зі шкірок кавуна. А ще виготовляють смачні та корисні натуральні цукерки. «Спочатку гарбузи добре миємо, зрізаємо шкірку, нарізаємо слайсами, заливаємо гарячим сиропом кілька разів, а потім ставимо сушитися, – розкриває секрети приготування господиня. – Це цукати. Згодом із гарбуза та різноманітних фруктів та ягід почали готувати цукерки: гарбуз із вишнею, слива з арахісом, яблуко з волоським горіхом».
Сухі борщі та супи жінки готують за власними рецептами. Першими їх скуштували у родинах господинь. Сподобалося – тоді за цими рецептами почали готувати для Захисників.
Повномасштабне вторгнення змусило господинь дещо перепрофілювати свою роботу. Спершу, як і більшість українців, розгубилися, не було бажання братися за будь-яку справу. Проте швидко оговталися, адже зрозуміли, що нашим бійцям потрібна допомога й підтримка. Й знову зібралися разом, щоб ліпити для Захисників вареники, пекти млинці, печиво, смажити пиріжки… Однак такі страви швидко псуються, та й смакують найкраще свіжими і теплими. Тоді виникла ідея готувати сухі суміші борщів та супів. Благо, обладнання для цього мали. «Ми швидко налагодили процес виробництва борщів та супів, почали отримувати прохання від хлопців передати їх на різні напрямки, – пригадує Світлана Гарнадко. – Самим нам було важко з усім впоратися, тому нам почали допомагати мешканці села, зокрема сушити овочі вдома». Так від березня 2022 року герцевські господині передали в усі напрямки бойових дій понад 12 тисяч наборів борщу, це приблизно 70 тисяч порцій. За цей час переробили майже 17 тонн овочів, близько трьох тисяч кілограмів м’яса, використали 700 кілограмів солі та спецій. І продовжують готувати цукати й цукерки, адже гроші потрібні, щоб заплатити за електрику, газ, купити продукти. Й зупинятися господині не збираються. Кажуть, готуватимуть для наших Захисників аж до самої Перемоги.
