Близько двох мільйонів гривень за рік вдалося зібрати на потреби українського війська завдяки співпраці ГО «Захист — об’єднання волонтерів» із навчальними закладами на Хмельниччині. Попри суцільну втому людей від війни, яка панує довкола, учні та вчителі невпинно влаштовують благодійні акції та ярмарки. Зібрані кошти спрямовують на обладнання, амуніцію та автівки, які постійно потрібні на фронті.
«Навчальні заклади активно допомагають нам ще з 2022 року. Долучаються і діти, і батьки, і вчителі. Це і школи, і дитячі садочки у Хмельницькому та районі. Завдяки їм за минулий рік ми закупили і відправили на передову чотири автомобілі, а також екофлоу, старлінки, генератори, обігрівачі, детектори дронів…», — розповідає волонтер Ігор Поляков.
Вам також може сподобатися
Сам Ігор Поляков до початку повномасштабного вторгнення працював фотографом. Зокрема, спеціалізувався на шкільній фотографії. Коли ж почалася Велика війна, чоловік поринув у волонтерство і нині поєднує свою основну діяльність за принципом: пів дня там, пів дня тут. Робота шкільним фотографом, каже, стала дуже доречною у волонтерстві, адже допомогла вибудувати довіру з освітніми закладами, яка у воєнні часи переросла у благодійницьку співдію. Саме він курує напрям цієї співпраці.
«Фактично кожен навчальний рік починається з акції «Донат замість квітів». Тобто якщо раніше в школах була традиція дарувати на перше вересня вчителям букети, то зараз у школах дедалі частіше від цього відмовляються, а ті кошти спрямовують на допомогу нашим військовим. Також проводять тематичні і святкові ярмарки, присвячені певній події. Осінні, різдвяні… А от нещодавно пройшли ярмарки до Великодня. Діти продають солодощі, вироби, зроблені власноруч, і відповідно так збирають кошти. Потім ми дивимося, які є в нас запити від військових, і закриваємо їх по черзі», — розказує волонтер.
Окрім ярмарків, за його словами, в освітніх закладах ще є різноманітні акції. До прикладу, одна з них — «Подарунок воїну», яку щороку влаштовують до Миколая. «Ми збираємо все необхідне: батончики, шкарпетки, пальники з газовими балонами, щоб наші захисники могли зігрітися. Також серед вчителів є ініціатива «Вчительська кава», коли вони один день не купують каву, а донатять ці кошти. А буває, одноденну зарплату свою перераховують», — каже Ігор Поляков.
За його словами, зібрані кошти часто спрямовують на потреби воїнів, чиї діти навчаються в цих закладах, утім волонтери намагаються допомогти всім, хто звертається. Хоча у нинішніх реаліях це надто складно, зізнається Ігор: запитів від військових багато, натомість фінансові можливості не завжди відповідають їм. Бригадам одночасно потрібні автівки, генератори, екофлоу. І не в маленьких кількостях. Донатів, тим часом, з роками поменшало. Якщо раніше це були численні людські пожертви, то нині допомога здебільшого адресна — від закладів освіти, бізнесу та активних спільнот. Проте хоч і не в великих масштабах, але кошти вдається акумулювати. Так закривають найбільші потреби воїнів.
«Сьогодні у мене в телефоні менше власних фотографій та фотографій моїх дітей. Фактично все заповнено фотозвітами наданої допомоги, — ділиться волонтер. — Тож шляхи, як знайти допомогу, знаходимо і продовжуємо працювати для Перемоги».
Ольга КОЦУПЕЙ.
