Андрій Рибак – корінний львів’янин. Знайшов себе у сфері інформаційних технологій (ІТ). Коли рашисти вперше прийшли на нашу землю, чоловік мобілізувався до добровольчого батальйону, понад рік захищав Україну на Донеччині.
Повернувшись до цивільного життя, знову зайнявся улюбленою справою. Два роки навіть працював в Австрії, в одному з найбільших в світі інтернет-магазині з продажу дитячого одягу. А повномасштабне вороже вторгнення зустрів у рідному місті.
«Я проспав початок великої війни, – розповів Андрій. – Вже коли сусіди постукали у двері, розбудили – почув, що сталося те, чого на підсвідомості очікували. За кілька днів владнав всі свої справи і пішов воювати у складі 125 Львівської бригади тероборони. Перших три місяці проходили злагодження, новачки вчилися у побратимів, які вже мали бойовий досвід з 2014 року. Затим потрапили на Лиманський напрямок Донеччини».
За близько року на передовій Андрій Рибак лише раз побував удома. Дружина Ірина придбала джип, який пригнали з Франції. Ось за ним і приїхав чоловік. Ця автівка не раз виручала бійців на фронті. Крім, власне, самого авто, придбали і привезли обладнання, інші необхідні речі.
Згодом через проблеми зі здоров’ям чоловік з війська звільнився. Після контузій працювати в ІТ-сфері не зміг. Пів року відновлювався, збирав себе до купи…
«Якось дружина запропонувала почати власну справу. Стали думати, який напрямок обрати. Врешті вирішили відкрити підприємство з виготовлення напівфабрикатів. Бо переконані – людина стає щасливішою, коли сита. Ми закупили обладнання, орендували приміщення, найняли людей. І 1 серпня 2024 року відкрили одразу дві крамниці, де продавали виготовлену продукцію», – поділився спогадами ветеран.
Подружжя назвали свій бізнес «У Ксені». На честь донечки. «У нас є малеча – Ксеня. Так вирішили, бо прикольне словотворення – «пельмені у Ксені», «вареники у Ксені»», – каже Андрій.
Разом з Іриною чоловік виховує чотирьох дітей. Та щодня дарують трішечки смачного щастя кожному клієнту. За вісім місяців подружжя відкрило чотири крамниці, налагодило виробництво. Дійшли до показників близько чотирьох тонн продукції щомісяця.
Через важку зиму, відсутність електропостачання дві довелося закрити. Але розпочали новий для себе напрямок – реалізацію продукції через інтернет. Нині пропонують львів’янам понад пів сотні різних найменувань: від вареників, голубців, котлет до млинців, супів і соусів…
«Свій бізнес ми запускали за власні заощадження, – розповідає ветеран. – Проте пощастило отримати грант від організації «Людина в біді». Отримані близько 300 тисяч гривень ми спрямували на закупівлю сучасного обладнання. Тепер от готуємо заявку на отримання фінансування від Українського ветеранського фонду. Бо дуже потребуємо енергонезалежності. Сподіваємося, що зможемо реалізувати надзвичайно важливе питання: придбати резервне живлення – зарядну станцію до 20 кіловат».
«Тут вкладені великі ресурси. Не тільки матеріальні. Інколи хочеться закинути все і вернутися в медицину, а Андрію хочеться закинути все і вернутися в ІТ, але ми не можемо, це наше спільне», – розповідає кохана Андрія Ірина.
А основним пріоритетом в роботі цього ветеранського-сімейного бізнесу є якість. «Хорошу алегорію проведу. От кепка – вона пройшла всю війну. І це якісний продукт, тому що вона ціла, де б я не був. Так само наше ставлення до виготовлення нашої продукції – має бути якісно», – зазначає Андрій Рибак.
У січні цього року підприємець був серед запрошених на зустрічі з Президентом Чеської Республіки Петером Павелом у Львові. «Для нас це справді велике досягнення – бути залученими до подій такого рівня, коли ветеранський бізнес має можливість представляти свій досвід і позицію на зустрічах із лідерами інших держав. Маємо можливість озвучувати реальні потреби, говорити про виклики та пропонувати рішення, що народжуються з практичного досвіду щоденної роботи. Також обговорювати нагальні питання підтримки ветеранів, розвиток малих підприємств, можливості фінансування, проблеми адаптації після війни та те, як міжнародні партнерства можуть посилювати українські громади – це не лише честь, а й велика відповідальність», – запевняє Андрій Рибак.
Останнім часом чоловік часто бере участь у різних заходах, допомагаючи іншим ветеранам розпочати власну справу.
«Загалом дуже класна адаптація для ветеранів і ветеранок починається тоді, коли вони самостійно хочуть чимось зайнятися, – переконаний ветеран. – Особливо корисні групові заняття. Кожен може поділитися власним досвідом, спитати поради, проконсультуватися, здобути нові корисні знайомства… Ми якось навіть розпочали проєкт і запустили спільні крамниці. На жаль, цю зиму він не пережив. Але ми не здаємося і будемо розвивати нові корисні ідеї».
