Вам також може сподобатися
Очі для кожного з нас – унікальне природне явище. Адже вони дають нам можливість жити повноцінно. Проте інколи, особливо з часом, зір може погіршуватися в силу різних причин. Що таке внутрішньоочний тиск, яким він буває та до чого може призвести відхилення від норми – розмова з завідувачкою відділення мікрохірургії ока, експерткою Сумського обласного департаменту охорони здоров’я, кандидатом медичних наук Ларисою Грицай.
– Ларисо Василівно, що таке внутрішньоочний тиск?
– Це тиск внутрішньоочної рідини, яка міститься у передній камері ока та скловидному тілі, зсередини на органі. Вона живить кришталик (прозору лінзу), райдужку, внутрішню частину рогівки і містить хлориди, аскорбінову та молочну кислоти, білки. Ця водяниста волога циркулює безперервно. Коли порушується її баланс, внутрішньоочний тиск підвищується або знижується. Загалом для нормального функціонування зору необхідно, щоб цей тиск був у нормі. Тому задля профілактики після досягнення 40-ка років слід проходити процедуру вимірювання очного тиску. Це бажано робити раз на три роки. Але люди, які хворіють на цукровий діабет або мають гіпертонію, таке обстеження повинні робити щороку. І це дуже важливо. Бо виявлення проблем на ранніх стадіях розвитку хвороби допоможе в подальшому зберегти зір на довший час.
– Як вимірюють внутрішньоочний тиск?
– Існують різні методики. Більшість із них використовують фахівці-офтальмологи, задіюючи відповідне обладнання. Але є хворі, які під керівництвом лікаря вже навчилися визначати його самостійно за допомогою пальця. Адже тиск – це як, до прикладу, спробувати на твердість чи м’якість м’яч…
– Чому цей тиск може змінюватися?
– Основна причина – глаукома та офтальмогіпертензія. Важливо виділити й інші захворювання, які призводять до підвищення внутрішньоочного тиску. Це – гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, пухлинні процеси, підвищений внутрішньочерепний тиск, ендокринні захворювання, запальні захворювання ока (ірит, іридоцикліт, увеїт). А також зміни внутрішньоочного тиску можуть викликати спадкові особливості структури ока людини.
– Чи може людина сама зрозуміти, що в неї підвищився внутрішньоочний тиск?
– Людина дуже рідко може відчути це. Але можна виділити кілька симптомів, які характерні для підвищеного внутрішньоочного тиску: затуманення зору, нечіткість, розмитість зображення, відчуття «розпирання» очних яблук, біль в скроневій ділянці та надбрівних дугах.
– Якщо не лікувати чи не звертати уваги на ці симптоми та не відвідувати лікаря, до чого може призвести проблема з тиском в очах?
– Хвороба протікає дуже повільно, майже безсимптомно, безболісно. Людина не помічає, як втрачає зір, який потім буде дуже важко відновити. Тож чим раніше звернутися до фахівця, тим більше існує ймовірності, що людина бачитиме довше. Загалом, від початку виявлення глаукоми до повної сліпоти може минути десять років. І цей термін – навіть для тих, хто проходить відповідне лікування. Проте існують випадки, коли вчасне і правильне лікування дозволяє бачити після встановлення діагнозу і двадцять, і тридцять років…
– Чи є категорії людей, які в групі ризику?
– До прикладу, у дітей може бути лише вроджена глаукома. А в дорослих людей ця проблема з’являється лише з віком або за наявності супутніх захворювань. Щороку в області ми виявляємо близько 700 первинних хворих на глаукому. Лише в нашому відділенні проводимо понад 200 оперативних втручань на рік, зокрема із застосуванням сучасних дренажних пристроїв. Але на першому місці залишається консервативне, не хірургічне лікування.
– Ларисо Василівно, що Ви порадите людям, які хочуть зберегти свій зір якнайдовше?
– Уникати алкоголю і тютюнопаління, стежити за своєю вагою, щоб не було ожиріння, яке часто призводить до підвищення артеріального тиску, звуження судин і як наслідок – до глаукоми. Важливо вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, їсти здорову і корисну їжу. А також стежити за своїм артеріальним тиском. – Чи є вправи для очей, які поліпшують зір? – Такі вправи корисні лише дітям, адже у них тканини ока ще еластичні. У дорослих же подібні вправи можуть навпаки призвести до мікротріщин в зоровому нерві ока, бо з віком тканини втрачають свою еластичність.
