Талановита, творча особистість, залюблена у свій рідний край та Україну, Лариса Натолочна з Бершаді понад 27 років пропрацювала на освітянській ниві – учителювала у початкових класах, була заступником директора загальноосвітньої школи з навчально-виховної роботи. А ще вона – членкиня Національної спілки журналістів України, голова громадської організації «Літературно-мистецьке об’єднання «Вишиванка».
Лариса Володимирівна активно здійснює пошук себе на літературній ниві. У її творчому доробку шість видань. Дві книги – «Подільський соловей» і «Співець Подільського краю» – про життя і творчість композитора, диригента, фольклориста, етнографа та педагога Родіона Скалецького (до слова, рідного брата дідуся авторки), книга «Чи важко стати героєм?» (у співавторстві з письменником Петром Войтом), у якій зібрані матеріали і спогади про Героя України Олега Тарахкала, що загинув за свободу і територіальну цілісність України, два видання – «Життя мого стежина» і «Відтінки долі» – містять вірші та інші різножанрові твори.
Вам також може сподобатися
А нещодавно побачила світ поетична збірка «Мелодія душі», презентація якої і відбулася нещодавно на засіданні літературно-мистецького об’єднання «Вишиванка».У колі друзів, однодумців Лариса Натолочна мову вела про діяльність літературно-мистецького об’єднання, а також про те, як у неї народжуються вірші, де вона черпає натхнення, як працює над словом. «Мої вірші – це не просто слова, заримовані у стовпчик. Це спроба впіймати невловиме: миттєвий відблиск світла на воді, тихий подих вітру чи ледь помітний щем у грудях, коли сонце сідає за обрій, – зізнається вона. – Кожен рядок – це відверта розмова із самим собою, де немає місця маскам. Я пишу про те, що болить, і про те, що дарує крила. Для мене поезія – це спосіб переплавити буденність у щось вище, знайти красу у простих речах і сенс там, де панує хаос. Це моя сповідь, моя молитва і мій спосіб сказати світові: «Я відчуваю, отже я живу». У цих віршах – уся моя душа, оголена і справжня».
За словами поетеси, на створення поезії її можуть надихнути якась конкретна подія, картинка із життя або ж почуття. Слова в неї ллються із душі, самі лягають у рядки. Свої вірші вона публікує в соціальній мережі. Її поезії про природу, кохання, жінку, на патріотичну тематику, про життя завжди привертають увагу поціновувачів слова. І це не випадково, адже у кожному вірші авторки є щось особливе, неповторне, що спонукає задуматися і дивитися на світ іншими очима. У її поезіях відчувається любов до людей, до рідної землі, до чарівної природи, яка оточує нас. Варто сказати про те, що майже тридцять поетичних творів Лариси Володимирівни завдяки самодіяльним композиторам-землякам Руслану Єрьоменку, Петру Паламарчуку, Сергію Дроню стали піснями. «Їхня музика довершила вірші і додала глибини та емоцій, перетворивши текст на справжнє диво», – стверджує вона.
Творчість Лариси Натолочної завжди знаходить відгук у кожному серці, спонукає до роздумів. Учасники зібрання активно ділилися враженнями та емоціями від озвучених поезій і пісень, цікавилися творчими планами авторки й щиро зичили їй натхнення, наснаги, нових успіхів у творчості, громадській діяльності і житті.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
