Юрій Гетьман з Тульчинського району, що на Вінниччині, птахівництвом займається понад двадцять років. Спочатку тримав великих курей, згодом вирощував птахів карликових і декоративних порід. Нині в обійсті дбайливого господаря – в основному кури порід леггорн (італійська несуча) срібного і золотого окрасів, адлер сріблястий (теж яєчна порода), голландська білочуба, падуан (декоративна порода) трьох окрасів і кучеряві кури. Останні в переліку з’явилися в нього лише цьогоріч. А порадив Юрію Івановичу придбати їх знайомий птахівник із Тернополя, де вони взимку зустрілися на виставці-ярмарку декоративної птиці та домашньої живності. Колеги обговорювали інкубацію птиці в нинішніх непростих умовах, різні способи підтримки птахівництва, і знайомий порекомендував кучерявих курей, запевнивши: вони добре несуться, мають непогані показники продуктивності, дуже гарні, до того ж відмінні квочки.

«Я придбав дві курочки і півня – ну дуже симпатична порода, – стверджує Юрій Гетьман. – Серед кучерявих курей поширена порода кохінхін карликовий. Птахівники зуміли методом схрещування вивести породу великих кучерявих курей (в літературі я їх не бачив). Вона мені дуже подобається: не поступається по несучості, по декоративності й за іншими показниками. Кучеряві кури – неймовірно красиві птахи, головною особливістю яких є закручене вгору пір’я. А так вони як звичайні кури. Забарвлення оперення може бути різним. Я придбав жовтих, коричневих з білим, а потомство дали біле – просто неймовірне. Півні вагою приблизно три-три з половиною кілограми, а курочки – до трьох кілограмів».
За словами птахівника, кучеряві кури у догляді непримхливі. Оскільки їхнє пір’я слабо утримує тепло, пташник має бути обов’язково сухим і теплим. «У мене добротний пташник із цегли, який розділений на вольєри з виходами у двір, – розповідає Юрій Іванович. – Вольєр – це стандартний курник із вигулом: і саме приміщення, і вигул мають розмір два на два метри. Підлога дерев’яна, тут сухо, чисто. Настилу з соломи не роблю, спеціального обігріву немає. Пташник утеплений, птиці чимало, тож кури самі утримують відповідну температуру, тепло й наші зими переносять без проблем».
Кучеряві кури не вміють літати, тому сідала для них рекомендують розміщувати на невеликій відстані від підлоги – у пташнику Юрія Гетьмана вони розташовані на висоті 35-40 сантиметрів. А гнізда, де кури несуть яйця, розміщені просто на підлозі.

Стосовно несучості господар зауважив: «Я навіть не очікував, що кучеряві кури будуть так добре нестися – не гірше, як хороші несучки. Придбані мною дві курочки за тиждень звикли до нових умов і почали нестися – щодня від обох загалом було одне або два яйця».
У годівлі ця порода курей теж невибаглива. У родини є паї, великий город. Юрій Іванович сіє пшеницю, ячмінь, кукурудзу, готує домашній комбікорм. Пояснює, як він це робить: «Пшеницю, кукурудзу, ячмінь змішую з олійним фузом, щоб купи трималося, додаю кальцій (рибну чи м’ясо-кісткове борошно), і виходить домашній комбікорм. Це трішки дешевше, ніж купувати готовий. Годую птицю зранку пшеницею, кукурудзою, а в обід ще даю свіжу зелену траву (лободу, спориш) або ж пророщене зерно пшениці. Воду міняю регулярно. По суті, догляд за ними такий, як і за звичайними курами. Кучеряві кури досить спокійні, не лякливі, не агресивні й швидко звикають до господаря».
Щодо профілактики хвороб курей, співрозмовник висловив цікаву думку: «Я вичитав, що є такий метод випоювання – чайна ложка меду на літр кип’яченої води. В медові є всі мікроелементи, необхідні для розвитку птиці. Я три дні попоїв курчат водичкою з медом, і вони здорові, прекрасно ростуть, ніяких проблем немає. Я дуже задоволений цією породою. Тож на наступний рік на племінне поголів’я планую залишити щонайменше п’ять курочок і півника».
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.


















