З весни 2023 року армія рф почала активно застосовувати по всій лінії фронту керовані авіаційні бомби. У 2024 році вони стали головною ударною силою росіян на фронті, саме з їхньою допомогою рашисти знищують українські міста та села. Причому їхнє виробництво та застосування продовжує зростати.
Фахівці зазначають, що принципова відмінність КАБу від некерованої бомби – у наявності систем наведення й аеродинамічного управління: хвостових рулів або розкладних крил, що коригують траєкторію після скидання. Завдяки цьому КАБ влучає у ціль із точністю до кількох метрів – замість десятків і сотень метрів відхилення, характерних для вільнопадаючих боєприпасів. Але КАБ – не ракета.
Вам також може сподобатися
Від Другої світової до супутникової системи навігації
Перші ефективні зразки з’явилися у роки Другої світової війни: німецька радіокерована бомба застосовувалася проти бойових кораблів, американська – проти мостів та залізничних вузлів.
Під час в’єтнамської війни США застосували бомби з лазерним наведенням. Вони дозволяли точково знищувати захищені об’єкти, для ураження яких раніше потрібні були десятки вильотів із некерованими боєприпасами.
Наступний переломний момент заклала війна в Перській затоці у 1991 році. Тоді стало зрозуміло: лазерне й телевізійне наведення відмовляють в умовах поганої погоди і задимлення – дим від підпалених нафтових свердловин і піщані бурі фактично «осліплювали» системи наведення. Щоб розв’язати цю проблему, Пентагон ініціював розробку зброї, незалежної від візуального контакту з ціллю. Так з’явилася американська технологія JDAM – навісні комплекти, що перетворюють звичайні бомби на високоточні за допомогою інерційної навігаційної системи та GPS. Координати закладаються перед скиданням – далі бомба летить автономно за будь-якої погоди. Вперше масово JDAM застосували у 1999 році під час операції НАТО в Югославії.
Саме цей підхід – універсальний модуль планування і корекції на стандартний корпус бомби – став домінантною моделлю у світовому виробництві КАБів. Його пізніше скопіювали і розвинули інші армії, зокрема російська.
Різновиди КАБів
Сучасні КАБи класифікують за двома основними параметрами: способом наведення на ціль і конструкцією аеродинамічних поверхонь. Саме їхнє поєднання визначає точність, дальність і умови бойового застосування конкретного боєприпасу.
За типом системи наведення бувають:
* супутникові та інерційні – найпоширеніший тип. Не залежить від погодних умов, координати цілі закладають перед скиданням. Недолік: не підходить для ураження рухомих цілей;
*лазерні напівактивні наведення – ціль підсвічує лазерний цілевказівник із літака, безпілотника або від наземного навідника. Забезпечує точність 1-3 метри;
* електронно-оптичні, телевізійні або тепловізійні – зображення передається в кабіну пілота або обробляється алгоритмами розпізнавання в реальному часі.
За аеродинамічною конструкцією КАБи бувають без крил й керуються лише хвостовими рулями, та плануючі – розкладні крила дозволяють планувати на великі відстані після скидання.
КАБи суттєво різняться за розміром і можливостями залежно від призначення:
– калібр (маса бойової частини): від близько 130 кг (американська мала бомба GBU-39 SDB) до 1 500-3 000 кг (російські ФАБ-1500 і ФАБ-3000);
– дальність скидання:
керовані бомби без крил – 8-10 км; плануючі бомби – 50-95 км залежно від висоти та швидкості носія, спеціалізовані малогабаритні – до 110 км, плануючі бомби з реактивним прискорювачем – до 150 км і більше.
Застосування КАБів
КАБи стали основою ударного потенціалу провідних армій світу – США, Ізраїлю, країн НАТО, Китаю, росії. У сучасній доктрині країн-членів Альянсу некеровані бомби фактично виведені з бойового застосування. Ключовий принцип – «вистрілив і забув»: пілот скидає бомбу з безпечної відстані та залишає зону ураження ворожої ППО до того, як бомба досягне цілі. Це мінімізує ризики для авіації й дозволяє уражати об’єкти глибоко в обороні противника без прямого вогневого контакту.
росія застосувала масове й відносно дешеве рішення: встановлення універсальних модулів планування та корекції на старі радянські вільнопадаючі бомби серії ФАБ (250, 500, 1 500, 3 000 кг). Тактична авіація противника – переважно Су-34 і Су-35 – скидає ці бомби, залишаючись поза зоною досяжності українських зенітних засобів.
При цьому сама система постійно вдосконалюється. З початку 2025 року, завдяки більшій площі крила та посиленій системі кріплення, дальність такого боєприпасу вже може складати до 95 км. Паралельно росія інтегрує реактивні прискорювачі на стандартний корпус, що дозволяє досягати дальності до 150 км, однак за умови відповідної висоти скидання. Для протидії засобам радіоелектронної боротьби (РЕБ) нові версії КАБів окупанти оснащують вісьма і більше супутниковими антенами, що ускладнює їхнє заглушення.
Проте точність рашистських КАБів значно поступається зразкам країн-союзників України. Кругове відхилення становить 10-15 метрів у штатному режимі й може зростати при активній РЕБ. Однак руйнівна сила важких фугасних бойових частин дозволяє противнику знищувати фортифікаційні споруди й прифронтові населені пункти навіть за такого відхилення. ФАБ-1 500 залишає вирву глибиною до 6 метрів і діаметром 20-25 метрів; зона контузійного ураження сягає 300-350 метрів від точки влучання.
Український захист
Для боротьби з ворожими КАБами Україна інтегрувала кілька систем союзників у свої Повітряні Сили:
– JDAM-ER (США) – плануючі бомби з GPS-наведенням, адаптовані для літаків МіГ-29 і Су-27 радянського зразка.
– AASM Hammer (Франція, виробник Safran) – гібрид бомби і ракети з твердопаливним реактивним прискорювачем. Дозволяє скидання з малих висот у режимі кабрування за збереження точності й виживання носія.
– GBU-39 SDB (США) – мала бомба зі стійкістю до засобів РЕБ противника.
Загалом, для боротьби з КАБами Україні необхідні сучасні системи ППО: PATRIOT, SAMP-T, та винищувачі F-16.
Україна системно працює одразу в кількох напрямках: розвиток засобів протиповітряної оборони, здатних перехоплювати ці боєприпаси, придушення носіїв засобами РЕБ та ударними системами, а також розробка власних високоточних авіаційних боєприпасів. Асиметрична відповідь на цю загрозу формується не лише через отримання зброї від союзників, а й через розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
18 травня цього року Міністерство оборони України представило вітчизняний КАБ «Вирівнювач» – перша українська керована авіаційна бомба, розроблена компанією DG Industry. Вона має бойову частину вагою 250 кг, коштує втричі дешевше за американський аналог JDAM та здатна уражати цілі на відстані до 70 км.
Український «Вирівнювач» вже в активному серійному виробництві. При цьому перші з них нібито вже передані військовим та були застосовані в бою. Крім того, в Україні тривають й інші проєкти керованих бомб підвищеної дальності.
