П’ятниця, 11 Вересня, 2026
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
  • Вхід
Логотип Сімейної газети
Немає результатів
Переглянути всі матеріали
Вячеслав Замотайло нагороджений медаллю «За оборону України» та відзнакою Міноборони «Залізний хрест».

Вячеслав Замотайло нагороджений медаллю «За оборону України» та відзнакою Міноборони «Залізний хрест».

У ту мить янгол відволікся чи вже втомився

«Ти мене, мамо, більше не загубиш»

Автор: Садомська Леся
11.09.2026
в Люди, Сімейне дозвілля
0
Поширити

Мати впізнає своє навіть тоді, коли розум ще нічого не встиг зрозуміти. У пологовому їй принесли годувати чужу дитину – просто переплутали, буває. Зоя Олександрівна, навіть не розгортаючи сповиточок, заявила: не її. Медсестри переконували: усі немовлята однакові. А вона вперлася на своєму. Розгорнули, перевірили бирку на зап’ясточку – і справді чуже прізвище. За двадцять вісім років без шести днів вона стоятиме перед дверима моргу, і те саме серце проситиме Бога лиш про одне: хай ця помилка станеться ще раз, хай тепер привезуть не того. Але дива не станеться…

Вячеслав Замотайло народився 24 травня 1997-го в Антонівці на Черкащині, третім у родині, «мізинчиком», як кажуть у селі, – після старших Каті й Руслана. Батьки з ранку до ночі пропадали на фермі й у полі, тож малого доглядали й балували старші діти. Жили небагато, зате гуртом. Тримали корови, свині, качки, гуси – як і належить у селі.

Вам також може сподобатися

Володимир Волощук відтворює рушники, дотримуючись усіх традиційних канонів. Фото з архіву ветерана.

Професійний військовий відроджує автентичну українську вишивку

09.09.2026
Штаб допомоги Збройним Силам України в Нетішині. Фото надане Катериною Янович.

З 2014-го до сьогодні: як волонтери з Нетішина допомагають українським військовим

04.09.2026

Зростав непосидющим до краю. Ходити почав у дев’ять місяців, а вже в півтора року, коли подвір’я зачиняли, вилазив на хвіртку – зазирнути, хто куди йде вулицею. У дев’ять років бігав до місцевого рибгоспу, годинами стовбичив біля рибалок, чимось допомагав – йому за те давали рибку, і не було в дитинстві нагороди дорожчої.

У 2007-му переїхали до Сміли. Десятирічний хлопчик міста категорично не прийняв і тікав з дому – завжди в те саме село, за дев’яносто кілометрів. Легко упрошував підвезти, решту долав автобусом за кишенькові гроші. До рідної хати не йшов, знав – там знайдуть швидко, тому ховався в знайомих, знав, де лежить ключ. Минув час – і Сміла таки стала своєю. Уже дорослим казав матері: «Я б туди жити не повернувся, хіба порибалити».

Закінчив дев’ять класів, затим здобув фах слюсаря-механіка, фрезерувальника. Пробував заробітчанського хліба. У вісімнадцять, приховавши від матері, разом із сусідським другом підписав контракт. Зоя Олександрівна плакала, благала. Не послухав. З 2016-го по 2019-й ніс службу в АТО на Донеччині й Луганщині, навчався на зв’язківця в Полтаві, стояв на Краматорському напрямку, відзначений знаком «Учасник АТО». Про війну майже не розповідав. Саме в Полтаві познайомився з Аллою. Довго, наполегливо й терпляче завойовував серце красуні.

Розірвавши контракт, узявся до цивільного життя, виготовляв на Київщині бетонні кільця для колодязів. Там і сталася біда: величезна бетономішалка впала просто на ногу, потрощила п’яту. Пів року лікарень, аби її хоч трохи відновити. А коли за кілька років довелося вдягнути армійські берці на нову, вже велику війну, стара рана й досі сочилася, муляла. Хто на це зважав, коли йшла війна.

24 лютого застало його на Київщині. Наступного дня примчав додому й одразу – до військкомату. Знялися всі чоловіки родини: старший брат Руслан лишився в місцевій теробороні, бо строкову не служив і вже мав сім’ю; батька, як застарого, відправили додому.

Вячеслава ж забрали до 99 бригади механіком телефонного зв’язку. Був місяць під Соледаром – мати про це дізналася лиш згодом випадково. Звільняв Херсонщину, Донбас. Коли бригаду через величезні втрати розформували, потрапив до 425 полку «Скеля».

Наприкінці 2022-го, у коротку відпустку, вони з Аллою тихцем розписалися в РАЦСі – без весілля, без гостей. Аллина донька Настуся, якій було дев’ять, давно звала його татом: «Хочу твоє прізвище, хочу бути твоєю донькою». Він планував її удочерити. Не встиг. Наприкінці 2024-го дівчинці поставили страшний діагноз – саркому четвертої стадії. Вирізали 13 сантиметрів кістки. Рік хімії в київському інституті раку, під прильотами. Потрібен був протез з Німеччини за 60 тисяч євро. Їх так і не назбирали. Дитина зараз у ремісії та досі без протеза. Лише одного разу командир на власну відповідальність відпустив Славка на добу – на операцію доньки: «Тільки повернись». Він повернувся.

Мати роками працювала у Польщі, звідти й привезла синові машину для бойових завдань. А коли в квітні 2025-го рвалася до нього, він наполегливо просив не приїжджати, мовляв, ніхто у ці місця не їде. «Немає таких заборон і місць, куди б мати не дісталася», – запевнила. Приїхала в Добропілля, тоді ще тихе, нині вже стерте з лиця землі. Він винайняв будиночок і на ту єдину добу відклав усе, хоч і командував відділенням по телефону безперестанку. Не знала тоді, що то будуть останні обійми в її житті.

Вона тоді помітила зміну. «Мам, раніше мені було все одно: сказали йти – я йшов, – зізнався він. – А тепер так страшно». Наче знав щось наперед. А втім, дивуватися нічому: янгол-охоронець беріг його не раз. Якось уночі трійця потрапила під удар – побратими дістали важкі поранення, і Славік, сам контужений, накладав джгути, тягнув обох, викликаючи допомогу. Іншим разом пішов у село по хліб – дрон засік, сховатися не було де, ліг просто під дерево; будинок поруч, до якого не встиг зайти, розбомбили дощенту, а йому – важка контузія, кров з носа й вух. «Контузія – це не поранення», – кажуть командири. Коли назріла нагальність, Славіку прискорено дали звання молодшого сержанта: став виконувати обов’язки командира відділення. Проте останнім часом, зізнається мати, той самий янгол наче стомився.

Прощаючись, він посадив її в автобус і стояв, поки той не рушив, хоч телефон не змовкав ні на хвилину. Прощання як прощання – ніхто й подумати не міг, що востаннє. А плани в нього були – ще й які. Мріяв про весілля, коли закінчиться війна, – справжнє, сільське, з шатром, як колись, коли сходилося все село, гуляли й танцювали до ранку. Мати вмовляла: «Три роки відвоював, невже нема заміни?» «Я не можу по-іншому», – відповідав.

Звістка наздогнала її у Польщі, на роботі. Того дня чомусь – ніби підсвідомо не хотіла чути – залишила телефон у кабінеті, хоча завжди незмінно не випускала з рук. Побачила десятки пропущених від старшого сина. Передзвонила сама. «Малого вбили», – почула у відповідь. І світ у ту мить зупинився. Малим його звали вдома змалечку, хоч позивний був «Дозатор» – дістався у спадок від попереднього зв’язківця, а чому саме так – і сам Славко не знав.

Броньований «Козак» підбили керованим дроном поблизу села Новоіванівка на Сумщині, куди на той час перекинули полк. Водій устиг витягти пораненого товариша і тіло Славка, а тоді другий безпілотник влучив у машину, і та вигоріла дотла. Третьому хлопцю з екіпажу відірвало ногу, доля його невідома. Сталося це 18 травня 2025-го – за шість днів до двадцять восьмого дня народження.

Мати з донькою та онучками добиралися додому з пересадками. На впізнання пішла зі старшим сином – так порадили хлопці, що привезли тіло. Відчинила двері – й одразу впізнала бороду. Розум ще опирався, чіплявся за останню соломинку – зараз усі бородаті, казала собі. Дива не сталося. Поховали Славка на Алеї Слави в Смілі.

У родині його звали миротворцем: якщо десь визрівала сварка, він завжди перший брався все залагодити. Скільки не намагалися вислати гостинець на позицію, у відповідь чула лише: «Мені нічого не треба, роздай хлопцям». Веселий, компанійський, ніколи не задирався, старався для когось, а не для себе. Був хрещеним у молодшого братового сина, найбільше любив племінницю Дарину.

Наснився матері лише раз – маленьким, п’ятирічним, білявим хлопчиком, яким бігав колись сільською вулицею. У тому сні вона його загубила, а тоді знайшла. «Мамо, ти мене знайшла?» – спитав він. «Так», – відповіла. «Тепер ти мене більше не загубиш…» На могилу вона ходить часто – носить квіти, пиво, яке він любив, цукерки, домашню випічку. Навідується й Алла, коли тільки випадає нагода, хоч дорога від Полтави неблизька, а донька після важкої хімії досі важко переносить будь-яку подорож.

Родина створила петицію про присвоєння Вячеславу звання Героя України. Не будьмо байдужими: заради нашого Переможного завтра він пожертвував усіма своїми мріями і планами, прирікши рідних на нестерпний біль. Щоб її підписати, перейдіть за посиланням.

petition.president.gov.ua/petition/268694

1
Теги: АнтонівкаГеройЗамотайло ВячеславПетиціяЧеркащина
Садомська Леся

Садомська Леся

Рекомендовані історії

Володимир Волощук відтворює рушники, дотримуючись усіх традиційних канонів. Фото з архіву ветерана.

Професійний військовий відроджує автентичну українську вишивку

Автор: Щегельська Олена
09.09.2026
0

Батько Володимира Волощука був військовим. Надихнувшись його прикладом, хлопець теж обрав цю професію. Ще за радянських часів закінчив Харківське танкове...

Штаб допомоги Збройним Силам України в Нетішині. Фото надане Катериною Янович.

З 2014-го до сьогодні: як волонтери з Нетішина допомагають українським військовим

Автор: Admin
04.09.2026
0

Для когось волонтерство почалося 24 лютого 2022 року. Для частини команди Штабу допомоги Збройним Силам України в Нетішині – ще...

Поховали Івана Рішка в рідному Драгові – селі на Хустщині, звідки він 28 лютого 2022-го пішов першим. Не в тероборону, як тоді більшість, а одразу туди, де стріляють.

Передчуттями дихав фатум

Автор: Садомська Леся
30.08.2026
0

«Давай зідзвонимося завтра вранці», – сказала вона йому в середу, 20 жовтня 2024-го, за три дні до кінця, і почула...

У Староушицькому ліцеї учні розвивають власне шкільне підприємництво. Фото автора.

«Видно, що вони горять цим»: як учні Староушицького ліцею розвивають власне підприємництво

Автор: Admin
27.08.2026
0

У Староушицькому ліцеї учні розвивають власне шкільне підприємництво. Вони вирощують овочі й трави, виготовляють мило, чаї та подарункові набори, а...

Підписатися
Увійти
Сповістити про
guest

guest

0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів

Рекомендоване

Курячі гомілки, запечені з грушами

Курячі гомілки, запечені з грушами

10.09.2024
Жінка повернулась додому і відшукала листи, написані Борисом, коли він був студентом. Вона зберігала їх, бо весь час відчувала провину перед хлопцем, чиїми почуттями знехтувала, не розібравшись у них. Фото: br.freepik.com

Назустріч почуттям

27.03.2024
Передплатити друковані видання
  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Популярні статті

  • Фото: pixabay.com

    Мальва рятує від багатьох хвороб

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Пряжене молоко можна приготувати вдома

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • Червоні очі у поросят

    0 поширено
    Поширити 0 Tweet 0
  • В тренді
  • Коментарі
  • Останні
Фото: pixabay.com

Мальва рятує від багатьох хвороб

08.08.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

21.12.2023
Пряжене молоко можна приготувати вдома

Пряжене молоко можна приготувати вдома

29.03.2024
Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

Гуска може не нестися через холод і нестачу їжі

03.04.2024
Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

Чому 25 грудня в Україні та світі відзначають Різдво

2
Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

Відбулася «гаряча лінія» про пенсії, субсидії та пільги (питання-відповіді)

1
Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

Другокласник Тимофій Ковалевський видав книгу казок, щоб підтримати ЗСУ

1
Повернути втрачений голос

Повернути втрачений голос

1
Вячеслав Замотайло нагороджений медаллю «За оборону України» та відзнакою Міноборони «Залізний хрест».

У ту мить янгол відволікся чи вже втомився

11.09.2026
Нирки довго витримують те, що ми звикли називати дрібницями: трохи підвищений цукор, тиск 150 на 90, зайву вагу, сечову кислоту, солону їжу та знеболювальні. Фото: dializ.ua

Тиск, цукор, зайва вага: що загрожує ниркам

11.09.2026
Свій перший танець після поранення Олександр станцював з дружиною в одній із найромантичніших локацій Львова – Будинку вчених. Фото з домашнього архіву.

Він знайшов свою чілогу, а потім взяв її у позивний

10.09.2026
Голубці можна загортати не лише у капусту. Фото: pixabay.com

Не лише капустяне листя

10.09.2026

Архів

  • Вересень 2026 (12)
  • Серпень 2026 (71)
  • Липень 2026 (89)
  • Червень 2026 (71)
  • Травень 2026 (77)
  • Квітень 2026 (71)
  • Березень 2026 (70)
  • Лютий 2026 (62)
  • Січень 2026 (46)
  • Грудень 2025 (56)
  • Листопад 2025 (59)
  • Жовтень 2025 (51)
  • Вересень 2025 (46)
  • Серпень 2025 (43)
  • Липень 2025 (50)
  • Червень 2025 (46)
  • Травень 2025 (50)
  • Квітень 2025 (57)
  • Березень 2025 (51)
  • Лютий 2025 (53)
  • Січень 2025 (57)
  • Грудень 2024 (63)
  • Листопад 2024 (46)
  • Жовтень 2024 (48)
  • Вересень 2024 (71)
  • Серпень 2024 (55)
  • Липень 2024 (55)
  • Червень 2024 (43)
  • Травень 2024 (82)
  • Квітень 2024 (163)
  • Березень 2024 (85)
  • Лютий 2024 (36)
  • Січень 2024 (25)
  • Грудень 2023 (25)
  • Листопад 2023 (3)
  • Жовтень 2023 (8)
  • Вересень 2023 (12)
  • Серпень 2023 (17)
  • Липень 2023 (6)
  • Червень 2023 (9)
  • Травень 2023 (13)
  • Квітень 2023 (4)
Логотип

© 2023 «Сімейна газета». Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України. Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за умови встановлення активного посилання на джерело в першому абзаці тексту.

Зв'язатися з нами: info@simeika.com

  • Суспільство
  • Життєві історії
  • Здоров’я
  • Новини
  • Люди
  • Домашні улюбленці
  • Краєзнавство
  • Кулінарія
  • Обійстя
  • Поради
  • Сімейне дозвілля
  • Гороскопи

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Foreningen Ukrainian Media Fund Nordic в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів

АНРВУ: Асоціація Незалежні Регіональні Видавці України

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів

АНРВУ: Асоціація Незалежні Регіональні Видавці України
  • Автори та редактори сайту
  • Контакти
  • Про нас
  • Редакційна політика
  • Політика конфіденційності

© 2023 - 2025 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

З поверненням!

Sign In with Facebook
Sign In with Google
Або

Увійдіть до свого облікового запису нижче

Забули пароль?

Отримати свій пароль

Будь ласка, введіть своє ім'я користувача або email, щоб скинути пароль.

Увійти
  • Вхід
  • Суспільство
  • Новини
  • Сімейне дозвілля
  • Рубрики
    • Люди
    • Життєві історії
    • Здоров’я
    • Кулінарія
      • Перші страви
      • Другі страви
      • М’ясні страви
      • Салати
      • Випічка та десерти
      • Записник
      • Консервація
    • Домашні улюбленці
    • Поради
    • Обійстя
    • Краєзнавство
    • Історія
    • Гороскопи
    • Цікаво
  • Більше
    • Автори та редактори сайту
    • Контакти
    • Про нас
    • Редакційна політика

© 2023 - 2025 ТОВ «Видавництво "Є"». Усі права захищені.

wpDiscuz