Направду, журналістика – це більше ніж просто професія. Вона завжди була, є і буде сучасною. Журналісти повинні постійно працювати над собою та завжди бути на крок попереду, бо життя часто ставить перед ними нові виклики. Тож представникам медіа потрібно бути до цього готовими і тримати руку на пульсі важливих подій.
Особливо актуальною та небезпечною стала праця медійників під час Революції Гідності та на початку російсько-української війни. Саме в цей період, а також у 2022–2023 роках, коли кремлівське військо почало повномасштабне вторгнення на нашу землю, було скоєно найбільше злочинів проти журналістів в Україні. Ці злочини зафіксовані в моніторингу Інституту масової інформації (ІМІ) «Барометр свободи слова», який започаткували в 2012 році.
Вам також може сподобатися
Після окупації Криму кількість медіа на півострові зменшилась у 12 разів. Ті медіа, які там залишились працювати, висвітлюють події в інтересах окупаційної адміністрації. «Відповідно до окупаційного «законодавства», після 2015 року в Криму було зареєстровано 232 медіа. До окупації Криму на півострові діяло понад три тисячі медіа. Звісно, що всі вони працюють за гроші окупантів, тобто не озвучують проблемні питання, не висвітлюють наступ на свободу слова чи не говорять про порушення прав кримчан», – зауважила голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
Вона також зазначила, що наразі вдалося ідентифікувати 98 посадовців окупаційної адміністрації, які причетні до переслідувань журналістів. Це російські судді, прокурори та представники фсб. «Росія продовжує незаконно утримувати цивільних журналістів, звинувативши їх у тероризмі. Відомо про щонайменше 18 медійників, які сидять у тюрмах. Їм відмовляють у наданні медичної допомоги», – каже Ольга Скрипник. За її словами, після окупації Херсонщини у 2022 році російські військові викрадали журналістів з Херсону, вивозили їх до Криму та звинувачували у співпраці з українськими військовими.
У перший день повномасштабної війни росії проти України Інститут масової інформації почав документувати злочини росіян проти медіа і журналістів в окремому моніторингу. За майже два роки великої війни експерти ІМІ зафіксували 558 злочинів – 10 убитих під час роботи журналістів, 24 викрадення, 42 обстріли, 30 поранень журналістів, 68 випадків погроз та залякувань, 16 захоплень, нападів та обстрілів редакцій медіа тощо. Ці дані станом на 21 лютого 2024 року.
Водночас злочини проти медіа не просто фіксуються, але й передаються до правоохоронних органів для розслідування та притягнення порушників до відповідальності.
У полоні
Інформація щодо медівників, які донині перебувають у російському полоні, у різних джерелах – різна. До прикладу, голова Комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин повідомив, що в російському полоні залишаються понад 25 журналістів. Про це він сказав 10 січня цього року на зустрічі з Комісією журналістської етики. «За оновленими даними, понад 25 ваших колег перебувають у російському полоні. Це некомбатанти, вони просто виконували свою роботу. За законами ведення війни, вони не мали б бути в полоні в принципі», — каже Ярослав Юрчишин.
Виконуючий обов’язки міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв 4 травня 2024 року заявив, що 32 українських журналісти перебувають у полоні в росії, і зараз ведуться переговори щодо їхнього негайного звільнення. А днями стало відомо, що журналістка Вікторія Рощина, яка зникла 3 серпня 2023 року на окупованій території, звідки вела репортаж, у російському полоні. Це визнала навіть сама держава-агресорка.
Загиблі
За час російсько-української війни з 2014 по 2024 роки загинули 83 медійники, з них 76 – з початку повномасштабного вторгнення. Про це заявила керівниця відділу моніторингу свободи слова Інституту масової інформації Катерина Дячук.
Станом на 8 травня 2024 року від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України окупанти вбили щонайменше 90 медійників. Таку інформацію зазначили в Національній спілці журналістів України (НСЖУ).
За верифікованими даними спілки журналістів та Міжнародної федерації журналістів, серед загиблих – 16 медійників і медійниць, які виконували професійні обов’язки; 9 медійників і медійниць – цивільних жертв; 65 представників і представниць медіа, які мобілізувалися для захисту України у лавах Сил оборони України.
«Якби росія не розв’язала цю ганебну війну, всі ці наші колеги, журналісти і журналістки, працівники медіа, могли б і далі успішно працювати, створювати для своєї аудиторії якісний інформаційний контент – писати статті, робити репортажі, знімати телесюжети і документальні фільми. Приносити людям користь, робити свій внесок в українську та світову культуру, – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Але держава-агресорка вирішила, що краще їм загинути, залишити сім’ї в тяжкому горі, людей – непоінформованими, обдуреними російською пропагандою і заляканими».
До слова, війна в нашій країні, яку розв’язала кремлівська влада, забрала життя не лише представників українських медіа. Згідно з даними Міжнародної організації «Репортери без кордонів», за два роки повномасштабної війни від російської агресії постраждали понад 100 українських та іноземних журналістів, акредитованих в Україні.
Під обстріли потрапляли, зокрема, знімальні групи французького телеканалу TMC, чеського Суспільного мовника, німецького Bild, британського BBC, шведського телеканалу TV4, португальського телеканалу RTP, DW…
«Основні російські злочини проти журналістів та медіа, скоєні на українській території: вбивства та викрадення; обстріли та поранення; пошкодження редакцій медіа внаслідок обстрілів; кіберзлочини; відключення українського мовлення та спроба запустити російську пропаганду; блокування інтернет-доступу та мобільного зв’язку на окупованих територіях України», – зазначають в Інституті масової інформації.
На початок цього року відомо, що росіяни захопили редакції щонайменше 27 українських медіа для поширення своєї пропаганди на окупованих територіях України. Водночас 234 медіа за два роки повністю або частково припинили свою діяльність.
Наразі триває робота, щоб максимально залучити світову спільноту щодо звільнення журналістів з полону. А також спільно з моніторинговими організаціями, з журналістськими асоціаціями притягнути до відповідальності у Міжнародному кримінальному суді винних за скоєні злочини щодо свободи слова.
