Указом Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові старшому сержанту Миколі Козаку присвоєно звання Героя України із врученням ордена «Золота Зірка». Напередодні вручення йому високої державної нагороди вдалося поспілкуватися з паном Миколою.
Родом він з Поділля – народився в липні 2000 року у Русанівцях Междибізької громади, а зараз разом із матір’ю й сестрою мешкає у Грушківцях на Летичівщині.
У Русанівцях промайнули його дитячі та юнацькі роки. По закінченні Голосківської школи подався здобувати фах тракториста в Голосківський ліцей. Хлопець змалку любив техніку, часто свій вільний час проводив на господарстві біля тракторів. Тому професія механізатора була йому до душі. Після строковї служби в армії залишився служити за контрактом. На службі отримав звання старшого солдата та освоїв військову професію розвідника. Демобілізувавшись у 2021 році, повернувся додому, працював трактористом, а згодом, набувши навичок роботи на сучасних комбайнах, збирав дорідні врожаї на місцевих полях.
Коли ж настала загроза вторгнення російських військ в Україну, про що постійно йшлося у пресі і телебаченні, Микола, маючи військовий досвід, вирішив знову стати в ряди ЗСУ. Тож 19 січня 2022 року вступив на військову службу на посаду снайпера і до початку повномасштабного вторгнення служив на Миколаївщині. А повномасштабне вторгнення зустрів біля Херсону обороною Антонівського мосту.
«Спочатку штурмовики вели запеклі стрілецькі бої, та закінчувалися набої, логістика не встигала доставляти боєприпаси, потрапили у вороже оточення, – розповідає Захисник. – Наступного дня на БТР-і у вранішніх сутінках почали виходити з оточення – майже всліпу, по бездоріжжю… Того ж дня близько 11-ї години – знову бій і втрата техніки та побратимів… Заїхали у Херсон. Там почалися короткі вуличні бої, та через нестачу боєкомплекту і сил надійшла команда керівництва вийти з міста. І знову ніч. У пітьмі залишали околиці Херсона… Далі відійшли на вигідніші позиції у бік Миколаєва, де тримали оборону деякий час. Через два місяці бойових дій отримали поповнення техніки – новенькі БТР-80 – і перевели підрозділ в бік аеродрому біля Херсону, де певний час тримали оборону».
Під час одного з наступів ворога на Херсонщині старший сержант Микола Козак уразив танк і знищив дві вогневі позиції ворога. Тривали штурмові дії та бої на Миколаївщині, а далі підрозділ Миколи перевели на Донецький напрямок. Перший тиждень перебували біля Краматорська в Білогорівських лісах, будували оборонні споруди, вели запеклі бої. Миколі Козаку доручили взяти командування штурмового взводу на себе, він забезпечив утримання оборони. Потім штурмовиків перевели на Харківщину в район Богородичного, де велися штурмові бої в напрямку Ізюму.
«Важкі бої йшли на Харківському напрямку, – продовжує оповідь Микола. – Отримали завдання закріпитися взводом біля річки Оскіл, далі до нас підтягнулася вся рота штурмовиків. На цьому напрямку було дуже багато ворожих мін і розтяжок. На жаль, втратили командира роти капітана Владислава Лонського, якому за ці бої присвоїли посмертно звання Героя України. Щоб зупинити наш наступ, орки підірвали дамбу на річці. У складі взводу штурмовиків ми 15 днів тримали оборону, а для підтримки мали лише три «бетеери» та два танки, трималися, поки наші будували переправу на Харківський напрямок».
Так склалися обставини, що боєць Козак був змушений прийняти командування ротою. І знову штурмові бої з визволення населених пунктів Піски та Борова. Потім – станція Терни на Харківщині. Там Микола отримав четверте осколкове поранення тазових кісток і чергову контузію, його направили на лікування в Житомирський госпіталь.
Тим часом його роту вивели на доукомплектування, а згодом Миколу Козака призначили головним сержантом батальйону штурмовиків й направили на штурмові дії в Роботине та Вербове… Опісля знову підрозділ штурмовиків став на захист Вовчанська на Харківщині.
І це лише окремі напрямки і штрихи до портрета сучасного українського воїна, де штурмовики віддано несли важку сурову військову службу, проявляючи героїзм, демонструючи неабиякі бойові навички. Підрозділ старшого сержанта Миколи Козака у складі третьої батальйонно-тактичної групи тримали оборону і знищили близько 15 батальйонів ворога, який безперервно наступав, це підтверджується відповідними військовими документами на присвоєння Миколі Козаку звання Героя України.
Микола Козак – хоробрий і відважний воїн, має справжній козацький характер, що відповідає його прізвищу. Нині старший сержант служить інструктором в одному з навчальних центрів десантно-штурмових військ на Житомирщині і навчає майбутніх командирів відділення розвідки військовим азам, передає свій бойовий досвід, якого вистачило би на кілька життів.
Олександр ЗМІЄВСЬКИЙ.
