Чи не кожному з нас бодай раз останнім час доводилося зустрічати птаха, якому важко зіп’ятися на крила. От ніби намагається злетіти, а не може. На нелітання птахів може впливати або природна еволюція, або ж людський фактор.
У світі існує близько 60 видів нелітаючих птахів (страуси, ківі, пінгвіни, какапо тощо). Сучасна генетика доводить, що всі вони походять від предків, які чудово літали. Чому ж еволюція повернула назад? Найчастіше птахи втрачали здатність до польоту на ізольованих островах (наприклад, у Новій Зеландії), де взагалі не було наземних хижих ссавців. Політ потрібен птаху переважно для того, щоб рятуватися або мігрувати за їжею. Якщо їжі вдосталь на землі, а загрози немає, утримання великих грудних м’язів стає енергетично невигідним марнотратством.
Вам також може сподобатися
Як зазначає американський палеонтолог Еван Сайта у дослідженні, опублікованому в журналі Evolution, коли еволюційний тиск зникає, пташиний організм починає економити. Кістки скелета та великі м’язи змінюються першими, оскільки вони «коштують» організму найбільше енергії під час росту.
Великий прорив у розумінні цього процесу зробили вчені Гарвардського університету під керівництвом професора Скотта Едвардса. Вони секвенували геноми (процес одноразового визначення всієї або майже всієї послідовності ДНК геному організму) нелітаючих птахів (група безкілевих, або безкілеві птахи) і з’ясували, що втрата польоту пов’язана не зі зміною самих білків, а з мутаціями у регуляторних ділянках ДНК (так званих енхансерах).
Генетики виявили, що еволюція діє як регулятор гучності: вона просто «приглушує» або повністю вимикає роботу генів, які відповідають за розвиток передніх кінцівок (крил) та кіля – кістки, до якої кріпляться літальні м’язи. Цей процес відбувався незалежно у різних видів птахів у різні епохи.
Якщо еволюційна втрата польоту займає мільйони років, то сьогодні орнітологи дедалі частіше фіксують випадки, коли птахи екологічно літаючих видів (лебеді, качки, гуси, міські птахи) не можуть піднятися в повітря. Це пов’язано з діяльністю людини.
До цього може призводити патологічний стан, що розвивається у водоплавних птахів. Через деформацію суглобів останні фаланги крил вивертаються назовні, а махові пера починають рости під неприродним кутом. Птах із таким синдромом назавжди втрачає здатність до польоту.
Згідно з дослідженнями ветеринарних та орнітологічних асоціацій, головна причина – неправильне годування людиною (хлібом, булками, попкорном). Така їжа містить занадто багато вуглеводів і фосфору, але катастрофічно мало вітамінів E та D, а також кальцію. Організм пташеняти росте занадто швидко через надлишок калорій, махові пера стають важкими, а слабкі суглоби та кістки крила просто не витримують такої ваги через дефіцит поживних речовин і деформуються. Здорове ж харчування забезпечує повільний, збалансований ріст та правильний кут суглобів.
Ще один фактор, який безпосередньо впливає на здатність птахів літати тут і зараз, – це хронічні отруєння. Дослідження, опубліковані в екологічних наукових журналах, підтверджують, що накопичення важких металів (свинцю від рибальських грузил або мисливського дробу, ртуті) викликає у птахів нейротоксичні розлади. Свинець паралізує або послаблює м’язи крил, порушує координацію, через що птахи слабшають і фізично не можуть злетіти.
Кроплення полів хімікатами (пестицидами та інсектицидами) має колосальний і прямий вплив на здатність птахів літати. Якщо раніше науковці частіше говорили про те, що хімія просто зменшує кількість комах (позбавляючи птахів їжі), то свіжі дослідження доводять: сучасні отрутохімікати діють як сильні нейротоксини. Вони руйнують координацію, викликають анорексію та буквально позбавляють птахів фізичних сил для польоту.
Найбільшу загрозу сьогодні становлять пестициди з групи неонікотиноїдів (зокрема, імідаклоприд), якими масово обробляють насіння соняшника, кукурудзи та ріпаку перед посівом, а також кроплять поля. У дослідженні Саскачеванського університету (Канада) було вперше експериментально доведено вплив реальних польових доз пестицидів на диких птахів (перелітних вівсянок).
Птахам було достатньо з’їсти лише кілька оброблених хімікатами насінин, щоб у них увімкнувся ефект гострого отруєння. Птахи втрачали апетит і скидали до 6% маси тіла всього за 6 годин (а в лабораторних тестах – до 25% жирових запасів за три дні). Жир – це «пальне» у баку птаха. Без нього вони фізично не мають сил піднятися в повітря для тривалого польоту. Крім того, хімікати порушували роботу мозку: отруєні птахи повністю втрачали орієнтацію у просторі. При спробі злетіти вони не розуміли куди рухатися, безпорадно залишалися на землі, через що затримка міграції становила від двох з половиною до трьох з половиною днів. У дикій природі такий «прикутий» до землі птах стає легкою здобиччю для хижаків.
Те, що кроплення полів – це не локальна, а глобальна катастрофа для птахів, підтверджують найсвіжіші масштабні екологічні моніторинги. У січні 2026 року в лондонському журналі Proceedings of the Royal Society було опубліковано масштабне дослідження французьких екологів. Вони порівняли державну базу даних закупівель пестицидів із чисельністю птахів. Результат виявився жорстким: у 84,4% досліджених видів птахів чисельність та фізичне здоров’я стрімко падають у прямій залежності від обсягів кроплення полів. Хімічне забруднення вийшло далеко за межі суто сільськогосподарських угідь, отруюючи птахів у радіусі багатьох кілометрів навколо. Також дослідження британського університету Сассекса, оприлюднене в квітні 2026 року, виявило, що заборонені в агросекторі, але стійкі хімікати (наприклад, хлорпірифос) роками залишаються в ґрунті та накопичуються в пір’ї та організмі 100% протестованих диких птахів, викликаючи хронічну млявість м’язів.
Кроплення полів діє як невидима пастка. Птах може не загинути миттєво, але через токсичне ураження нервової системи та м’язів він втрачає координацію, стрімко худне і слабшає. Хімікати буквально «вимикають» польотні характеристики пташиного організму, залишаючи його беззахисним на землі.
Отже, птахи перестають літати з двох причин. Якщо безпечно і є їжа на землі, генетичні «перемикачі» з часом зменшують крила задля економії енергії. Годування птахів фастфудом і хлібом у парках призводить до невиліковних хвороб скелета, а забруднення довкілля послаблює їхню нервову систему, позбавляючи можливості користуватися крилами.
