Сергій з Веронікою народилися і виросли в селі Майори Одеської області. У 2007 році стали на весільний рушник. Жінка працювала в банку, а Сергій був будівельником, затим вирощував зернові на орендованій землі. У пари народилося троє дітей: Павлу скоро 16-ть, Тетянці – 12-ть, а найменша Ніколь народилася перед повномасштабним вторгненням військ рф.
«З перших днів великої війни Сергій разом зі старшим і молодшим братами одразу ж пішли до військкомату, – пригадує Вероніка. – Спочатку були в місцевій теробороні, затим чоловік потрапив у навчальний центр, отримав фах гранатометника. А у вересні брати вже брали участь у звільненні Херсонщини. Наступний їхній шлях проліг на Авдіївський напрямок. Проте старший і молодший стали вмовляти Сергія, щоб повернувся додому, бо там залишилися родини і комусь потрібно було їм допомагати. Чоловік не хотів повертатися, рвався на війну, але брати наполягли. І в кінці 2022 року він залишив службу».
Вам також може сподобатися
На фото: Подружжя Некачайлів давно мріяло про власну справу. Фото з домашнього архіву.
Працювати на землі Сергію подобалося ще з дитинства. Але з дружиною мріяли мати власну справу на своїй ділянці. Тож спочатку заклали на городі невеличку тепличку на дві сотки та спробували вирощувати у ній овочі. Про тепличний бізнес багато читали в інтернеті, розпитували знайомих, які вже мали подібний досвід. А в 2024 році взяли участь у державній програмі «Власна справа» та виграли пів мільйона гривень грантових коштів на розвиток бізнесу.
«За умовами конкурсу, половину суми ми спрямували на придбання матеріалів: стовпів, дощок, плівки, шурупів, всього необхідного для крапельного поливу тощо, а за іншу половину купили трактор, фрези, котел. На своєму городі біля хати, а також на землі сусідки-бабусі, яка дозволила там господарювати, облаштували дві теплиці. За перший сезон трохи «набили шишки», збагатилися знаннями», – розповідає Сергій.
На фото: Підростають помічники сімейного бізнесу. Фото з домашнього архіву.
Перевагу подружжя віддало вирощуванню в теплицях, ніж у відкритому ґрунті. Бо вже мали негативний досвід з помідорами: висадили їх п’ять тисяч кущів, а після дощу всі загинули. Не допомогли ні обприскування, ні інші методи порятунку…
У нових теплицях вирощують огірки, помідори. А зелень, картоплю, перець – поки що у відкритому ґрунті. Придивляються до інших культур, які можна вирощувати на продаж.
«Працюємо всі: я відповідаю за полив, добрива, обприскування, слідкую за дотриманням технологій, а дружина пасинкує, підтримує порядок, веде бухгалтерію. Згідно з умовами проєкту, вона і ще одна робітниця – наймані працівниці. Буває, до праці залучаємо старших дітей», – каже чоловік.
Перший сезон, запевняють фермери, вдався. Огірочки й самі возили на ринок, а також відпускали місцевим, перекупникам-оптовикам. Мають вже свій улюблений сорт гібрида – «ілонара». Подобається його смак, розмір, тривалий період родючості та стійкість до хвороб. А от з сортом помідорів ще визначаються, ще не обрали фаворита. Цього року висадили чотири сорти.
У планах – чимало задумів. Проте все робитимуть поступово, щоб не наробити помилок. До прикладу, котел, який нині мають, годиться для підтримки тепла у теплиці, в якій підростає розсада. А щоб придбати такий, який забезпечуватиме тепло і взимку, необхідно мати мінімум 400 тисяч гривень. Тож їх спочатку потрібно заробити.
«Коли добре станемо на ноги, тоді й цілий рік матимемо урожай. А поки розвиваємо свій бізнес почергово. Працюємо і вчимося, радимося та робимо висновки. Щоб справа і надихала, і годувала родину», – ділиться планами Вероніка Некачайло.
