Він народився в Кривому Розі, вчився у місцевому Національному університеті на кафедрі електромеханіки. Трудовий шлях розпочав у сфері інформаційних технологій (ІТ), обслуговував фірми. Згодом став керівником IT-підрозділу. А в 2016 році разом з товаришем відкрив перший у Кривому Розі тренажерний зал.
«До повномасштабної війни в мене і партнера вже було два фітнес-клуби, – розповів Антон Резвин. – Як зараз пригадую, о 6.00 мені зателефонували друзі з Києва і повідомили жахливі новини. Тоді, чесно кажучи, подумав, що, напевно, це неправда. І знову ліг спати. Але підсвідомість підказувала, що треба подивитися новини. І вони шокували. Я поїхав до тренажерного залу. Адміністратор був вже на роботі, в залі на той момент займались дві людини. Ще запитав їх: «Хлопці, а ви знаєте, що розпочалась війна?» А вони дивляться на мене, кажуть: «Яка війна?»… Через три хвилинки в залі вже нікого не було.
Вам також може сподобатися
Ми прийняли рішення закрити наші фітнес-клуби. Вирішили, що потрібно щось робити, займатись чимось корисним для оборони. І, об’єднавшись разом з друзями та колегами, з першого дня пішли до офісу територіальної оборони. Там вже зібрались хлопці, чоловіки – всі, хто хотів отримати зброю, захищати своє місто, свою країну. І з того моменту ми охороняли наше місто, паралельно навчаючись військової справи. Бо багато з нас тоді не мали військового досвіду. Інструктори на полігоні нас вчили стріляти. Через деякий час вже брали активну участь у супроводі військової техніки нашим містом. Виконували ті завдання, які надходили від військової частини. А перший бойовий досвід, перше бойове завдання, на яке ми поїхали разом з хлопцями, було 5 квітня того ж року на Херсонщині».
Антон Резвин вже мав у підпорядкуванні роту, був стрільцем, водієм. Найбільше завдань доводилося виконувати саме на Херсонському напрямку, проте були виїзди і на Миколаївський.
«Наша група з десяти хлопців проводила розвідку та супроводжувала реактивні системи залпового вогню, а саме «Урагани», – каже ветеран. – Як-то кажуть, артилерія – бог війни. На той момент це дійсно було основним таким ключовим моментом для відбиття нашого противника. Моя служба в лавах Збройних Сил України завершилась восени 2022 року. Отримав травму, пов’язану з проходженням військової служби, але не на бойовому завданні. З того часу я близько восьми місяців провів у різних госпіталях нашої країни і наприкінці літа 2023-го був списаний за станом здоров’я».
Поки Антон воював, тренажерні зали поступово відновлювали роботу. Звичайно, хтось з персоналу поїхав, хтось залишився. «У нас великий штат, – продовжує він. – Є тренери, адміністратори, прибиральниця. Тому коли в місті вже почали відкривати кафе, інші заклади, і ми вирішили дати людям можливість займатися, відволіктись і просто морально відпочити. Трохи перевантажитись, бо спорт допомагає у різних ситуаціях. Наприкінці квітня 2022 року в наших залах у певні години могли безкоштовно займатися всі охочі. Якщо в когось була можливість, жертвували кошти на допомогу ЗСУ у скриньку, яку поставили в приміщенні. Це був збір для нашої групи на придбання автомобіля, обладнання, інших необхідних речей. Через певний час клуби перейшли на звичайний режим роботи, бо й оренда повернулась, і всі платежі, зарплату працівникам потрібно було платити…»
На початку весни 2022-го Антон Резвин з товаришем мали відкривати третій фітнес-клуб. Навіть обладнання придбали, орендували приміщення, зробили в ньому ремонт… Але війна зруйнувала ці плани. Повернулися до цієї ідеї партнери влітку наступного року, коли Антон демобілізувався.
«Мені запропонували взяти участь у грантовій програмі. Це був перший грант, який я отримав саме на власну справу. За отримані 250 000 гривень докупив додаткове обладнання, деякі тренажери і у вересні того ж року відкрив третій зал», – поділився досягненнями ветеран.
Певний відсоток від заробітку спрямовували на допомогу побратимам, які воювали. До благодійності залучали й відвідувачів клубів. «Ветеранам, військовим та членам їхніх сімей ми часто просто дарували абонементи, щоб вони ходили, тренувались, були в соціумі, – каже ветеран. – Організовували зустрічі для них, долучали спонсорів, які дарували цінні подарунки. Для дітей військових не раз влаштовували різні спортивні заходи, на яких вони змагалися, відпочивали, ласували смаколиками й отримували подарунки. Ця робота триває. Наприкінці 2024-го вдалося отримати другий грант у розмірі пів мільйона гривень на відкриття ще однієї фітнес-локації у Кривому Розі. Тобто нині діє вже чотири клуби.
На сьогодні у наших закладах працевлаштовано близько двох десятків людей. Кілька Захисників, які завершили військову кар’єру, практикуються і в майбутньому стануть нашими тренерами. Діє система знижок для ветеранів. На одній із локацій на безкоштовній основі діти займаються боксом».
Торік Антон Резвин отримав потужний грант від Українського ветеранського фонду. І ввійшов до десятки переможців. Основна ціль проєкту полягала в реабілітації ветеранів і ветеранок: «У нас в фітнес-клубах працює психолог, який може надавати і психологічну допомогу. Щоб люди почувалися комфортно, займаючись спортом, просто перебуваючи в приміщенні, де можна і випити кави, і розслабитись, і з однодумцями поспілкуватись. У цьому і була наша основна задача, яка вже виконана на 100 відсотків. Завдяки гранту ми змогли на одній з наших локацій взяти в оренду ще певну площу для того, щоб обладнати її саме для ветеранів. Встановили там різні тренажери, облаштували зону функціонального тренінгу. Ми підписуємо меморандуми з різними військовими частинами в нашому місті, які нам доводять потреби для тренувань і відновлення після поранень, полону певної кількості ветеранів. Звісно, на безкоштовній основі. Наші тренери пройшли відповідні навчання і знають, як правильно організувати заняття. У цьому і був сам сенс гранту». Коли в Кривому Розі нещодавно відкрилась нова громадська організація –Криворізька асоціація ветеранів російсько-української війни, Антон Резвин став одним із заступників керівника. Тут працюють з ветеранами, допомагають їм у вирішенні різних питань.
